Інститут шлюбного договору не є новинкою для України, оскільки він бере свій початок ще з 1992 року. Щоправда, раніше він не користувався широкою популярністю, а навпаки висвітлювався, як правило, в негативному аспекті та вважався винятком з правил. Проте за останні 10 років можна прослідкувати стрімкий ріст цього інституту, все більше і більше подружніх пар вибирають для себе цей безпечний спосіб захистити своє майно або ж просто заздалегідь окреслити межі майнових відносин.
Шлюбні договори є широко розповсюдженим явищем у країнах, де прагматизм – звичне явище. До прикладу, це країни Західної Європи, тому не дивно, що в Україні налічується найбільша кількість таких у подружніх пар, одною стороною з яких є іноземець.
Вітчизняне сімейне законодавство регламентує, що все, що було нажите в шлюбі подружжям є спільним, тобто в такому випадку все майно перебуватиме у спільній сумісній власності. Відповідно це і є першопричиною для укладення шлюбного договору, в якому пари заздалегідь обумовлюють свої майнові відносини, аби в майбутньому не ходити по судах в пошуках справедливості.
Укладати такий договір можуть:
- подружжя;
- особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
У першому випадку під подружжям мається на увазі – чоловік та жінка, котрі уже перебувають у зареєстрованому шлюбі. Шлюбний договір укладений подружжям набере чинності з моменту нотаріального посвідчення, тобто з цього моменту він починає діяти.
Другий випадок передбачає коло особі (чоловіка та жінку), які ще не зареєстрували шлюб, але вже подали заяву на реєстрацію. Тобто в майбутньому їхній шлюб буде зареєстрований, відповідно тоді шлюбний договір і набере чинності.
Що можна врегулювати шлюбним договором (контрактом)?
Зміст шлюбного договору врегульовує Сімейний кодекс України. Коло питань не є досить широким та в основному стосується майнового характеру, наприклад: фінансів, майна, користування майном. До типових умов, які зазвичай врегульовують у шлюбних договорах, належать:
- що і кому буде належати на праві власності, тобто сторони можуть домовитися про непоширення на майно подружжя режиму спільної сумісної власності набуте ними за час шлюбу, і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Така умова є чи не найбільш позитивним аспектом шлюбного договору, оскільки можна заздалегідь окреслити те майно, що в майбутньому належатиме лиш чоловіку чи жінці на праві особистої приватної власності;
- режим спільного майна, це означає, що у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї;
- режим майна, подарованого на весілля;
- що і кому дістанеться у випадку розірвання шлюбу;
- долю подарунків, подарованих один одному під час сімейного життя;
- порядок несення витрат, внесок кожного в сімейний бюджет;
- порядок надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, а також розміри і порядок несення витрат на утримання непрацездатних батьків і догляд за ними;
- порядок користування житловим приміщенням, якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в таке приміщення, яке належить другому з подружжя.
Загальні вимоги для шлюбного договору:
- укладення договору має мати вільне волевиявлення обох сторін (чоловіка та жінки) та лише з їхньою присутністю. Одностороннє укладення шлюбного договору не допускається;
- письмова форма договору;
- обов’язкове нотаріальне посвідчення договору;
- строк дії такого договору (може бути загальний, також передбачається встановлення строку його дії в цілому або лише окремих умов і після припинення шлюбу.
Як змінити чи розірвати шлюбний договір?
Шлюбний договір можливо змінити шляхом укладення Угоди про внесення змін до шлюбного договору. Така угода передбачає волевиявлення як чоловіка, так і жінки та теж має бути нотаріально посвідченою. Проте якщо один з подружжя проти внесення змін, то сімейне законодавство передбачає також інший порядок – шляхом звернення до суду. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.
Припинити дію шлюбного договору можна двома способами: позасудовим та судовим. Позасудовий спосіб можливий, коли подружжя спільно відмовляється від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього. А судовий – коли один з подружжя звертається до суду з позовною заявою для того, аби розірвати шлюбний договір з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
Також передбачається, що шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, передбачених цивільним законодавством підстав.
Законодавець передбачає умовну гарантію непорушності інституту шлюбного договору у вигляді заборони односторонньої зміни чи односторонньої відмови від договору.
Отож, шлюбний договір має багато позитивних аспектів, окрім цього він виступає серйозною гарантією та захистом від порушення майнових прав чи несправедливого поділу майна та спорів, які можуть тривати не один рік.
Варто пам’ятати, що яким сильним не було б кохання подружжя, життя непередбачуване, тому краще обумовити все заздалегідь в договорі, аби запобігти виникненню різноманітних проблем майнового характеру.
Вам може сподобатись