Експортно-імпортна діяльність та її особливості

Експортна та імпортна діяльності посідають важливе значення в економіці будь-якої держави. Без них неможливий розвиток промисловості, торгівлі та інших галузей господарства. Згідно з повідомленням Державної служби статистики України, в 2017 році, у порівнянні з 2016, обсяг експорту товарів збільшився на 16 % та становив $52,3296 млрд, а імпорт збільшився на 23,3 % і становив $54,955 млрд. Експорт та імпорт є видами зовнішньоекономічної діяльності та регулюються Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (далі – Закон), а також іншими актами нормативно-правовими актами.
Суб’єкти
Згідно зі ст. 3 Закону здійснювати таку діяльність можуть фізичні та юридичні особи, їх об’єднання, які мають постійне місцезнаходження в Україні, структурні одиниці юридичних осіб та інші суб’єкти господарювання, передбачені законодавством.
Фізичні особи
Фізичні особи, що мають постійне місце проживання в Україні, можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як фізична особа-підприємець. В разі застосування спрощеної системи оподаткування, ФОП можуть бути платником єдиного податку 3 групи. ФОП, що перебуває на 2-й групі єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність лише щодо експорту товарів, послуги ж такі особи можуть надавати виключно населенню чи платникам єдиного податку в Україні.
Юридичні особи
Серед основних юридичних осіб – суб’єктів здійснення зовнішньоекономічної діяльності – господарські товариства. Загалом, в законодавстві як суб’єкти зазначені асоціації, спілки, концерни, консорціуми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, та інші юридичні особи, що зареєстровані в Україні і мають тут постійне місцезнаходження. Винятками є неприбуткові громадські організації, релігійні організації, політичні партії які відповідно до закону не вправі здійснювати таку діяльність.

Сертифікація та маркування
Товар, який постачається до держав Європейського союзу чи імпортується з цих держав до України повинен відповідати стандартам, які закріплені в Директивах ЄС, та стандартам, що встановлені українським законодавством.

Стандарти ЄС
Європейський союз встановлює високі вимоги щодо товару, який ввозиться. В державах ЄС здійснюється ретельний контроль щодо дотримання експортерами встановлених стандартів. Загальні вимоги щодо безпеки продукції встановлені Директивою Європейського Парламенту та Ради 2001/95/ЄС від 03.12.2001 “Про загальну безпеку продукції”. Норми директиви застосовуються, якщо безпека певних категорій товарів не регулюється конкретними правилами або якщо ці правила є недостатніми. Товар визнається безпечним, якщо відповідає вимогам безпеки, що передбачені актами законодавства ЄС, а в разі їх відсутності – законодавству держави-члена ЄС, в якій він запускається в обіг.
Також існує перелік Директив ЄС, якими закріплюються стандарти щодо продукції, залежно від її галузевого спрямування. Підтвердженням відповідності стандартам є маркування СЕ (CE Marking). Наявність маркування означає що товар відповідає встановленим вимогам ЄС щодо безпеки здоров’я людини та навколишнього середовища. Директивами ЄС встановлено чіткий перелік товарів, які підлягають перевірці на відповідність стандартам ЄС. В разі нанесення маркування СЕ виробник гарантує, що його товар пройшов всі випробовування і відповідає всім встановленим нормам.
Крім цього, встановлені екологічні вимоги та вимоги у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, метою яких є захист здоров’я людей, тварин та довкілля. Кожен товар, який імпортується до ЄС повинен перевірятися на пунктах пропуску, країна-виробник повинна бути включена до списку держав, яким дозволено імпортувати відповідну продукцію до ЄС.

Стандарти України
Щодо українських стандартів, то вони встановлені в Законах України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” ДСТУ, ГОСТ, ТУ і здебільшого дублюють міжнародні стандарти. Існують також окремі правила, що регулюють ввезення з-за кордону або вивезення за кордон певного виду продукції, наприклад, фітосанітарні правила.

Оподаткування експортно-імпортних операцій
Оподаткування здійснюється відповідно до Податкового кодексу України (ПКУ). Юридичні особи сплачують податок на прибуток у розмірі 18% або ж можуть бути платниками єдиного податку 3 групи за ставкою 5% (без окремої сплати ПДВ) або 3% у разі реєстрації платником ПДВ. ФОП .
Щодо фізичних осіб, то загальна система оподаткування передбачає для них сплату податку з чистого доходу за ставкою 18 % та військового збору – 1,5% чистого доходу. У разі обрання спрощеної системи – 20 % мінімальної заробітної плати (для платників єдиного податку 2 групи) та 5 % або 3 % (у разі сплати ПДВ) від отриманого доходу (для платників єдиного податку 3 групи).
Існують види діяльності, у разі здійснення яких ні ФОП, ні юридична особа не можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування. Серед них відповідно до ст. 291.5.1 ПКУ імпорт та експорт підакцизних товарів, реалізація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Суб’єкти ЗЕД – діяльності сплачуюють також податок на додану вартість (ПДВ). Згідно зі ст.181 ПКУ реєстрація суб’єкта господарювання, що перебуває на загальній системі, платником ПДВ є обов’язковою, якщо сума, отримана внаслідок продажу товарів чи надання послуг за останні 12 місяців, перевищує 1 000 000 грн.
Ставка ПДВ встановлюється в розмірі 20%, 7% і 0%. За нульовою ставкою оподатковується вивезення товарів з-за кордон в митному режимі експорту, реекспорту, вільної митної зони та безмитної торгівлі. Для імпортних операцій за загальним правилом застосовується ставка ПДВ 20 %. Ставка 7% застосовується щодо пільгових категорій товарів та послуг (лікарські засоби, медична техніка).
На сьогодні відповідно до перехідних положень ПКУ, тимчасово звільняються від сплати ПДВ операції з постачання національної кінематографічної продукції, операції з експорту деякої сільськогосподарської продукції, також операції з постачання, у тому з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, паперу та картону для утилізації.
Документи, необхідні при здійсненні операцій
Документація, яка необхідна для митного оформлення та здійснення операцій загалом, затверджена в додатку до Наказу Міністерства фінансів України від 25.07.2016 № 657 “Про затвердження переліків даних, необхідних для функціонування інформаційно- телекомунікаційної системи органів доходів і зборів”. Кожен вид продукції вимагає певних документів. Здебільшого, необхідними є накладна (транспортна, товаро-транспортна, залізнична), зовнішньоекономічний контракт, рахунок (invoice). Крім цього, для оформлення в митному режимі експорту потрібні митна декларація, документи від перевізника (технічний паспорт транспортного засобу, вантажосупровідні документи, ліцензія на міжнародні вантажні перевезення тощо). В кожному конкретному випадку передбачається вичерпний список документів.
Порядок здійснення розрахунків
Розрахунки здійснюються згідно з Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та інструкцій Нацбанку. Здійснення розрахунків за операціями здійснюється в строки, встановлені ЗЕД-контрактом, але не пізніше 180 днів з дня проходження митного контролю. Відлік банк починає з наступного за датою оформлення митної декларації дня, відповідно до Інструкції Нацбанку №136. Варто зазначити, що дані положення законодавства не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.
Важливо визначати в ЗЕД – контракті хто сплачує комісію за перерахування коштів, оскільки відсутність такої вказівки може мати наслідком зменшення виручки (банк-нерезидент може зняти комісію із суми коштів, перерахованих покупцем-нерезидентом). Такий платіж буде частиною виручки у разі, коли у ЗЕД – договорі вказано, що резидент зобов’язаний сплатити закордонну комісію. Сума комісії, яку утримав банк – нерезидент, повинна бути підтверджена банківським документом, якщо її сума перевищує 50 євро (наприклад, SWIFT-повідомлення).
Крім цього, надходження в іноземній валюті підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Нацбанку, у розмірі 50 відсотків від суми. Рештою надходжень розпоряджаються експортери (імпортери) і використовують згідно з встановленими правилами валютного регулювання.