Посередництво у працевлаштуванні за кордоном: як отримати ліцензію?

Досить значний перелік видів діяльності в Україні потребують попереднього отримання ліцензії на її здійснення. Щоб дізнатися чи підлягає той чи інший вид бізнесу ліцензуванню, варто звернутися до статті 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, яка і визначає цей перелік.

Посередництво у працевлаштуванні за кордоном якраз є одним з видів діяльності, для здійснення якої потрібно спочатку одержати ліцензію.

За здійснення такої діяльності без отримання ліцензії передбачено відповідальність для суб’єктів господарювання – штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення (74 460 грн у 2018 році).

Якщо Ви бажаєте бути посередником у працевлаштуванні в компанію, яка, приміром, знаходиться в Польщі, потрібно підготуватися.

Окрім згаданого вище Закону, варто також уважно вивчити ліцензійні умови провадження такої діяльності. Вони, до слова, затверджені практично для кожного окремого виду діяльності, що потребує ліцензії, та різняться залежно від того ж виду діяльності.  Для посередництва у працевлаштуванні ліцензійні умови затверджені Кабміном постановою від 16.12.2015 № 1060.

Далі слід розібратися з процедурою. Вона включає підготовку необхідних документів, їх подання до органу ліцензування, отримання ліцензії та оплату за неї.

Куди звертатися? Органом ліцензування для посередницької діяльності з працевлаштування за кордоном є Мінсоцполітики. Постанова Кабміну від 05.08.2015 № 609, містить перелік всіх органів ліцензування, а тому проблем з визначенням необхідного органу не виникає. Подати документи можна як особисто, так і через уповноважену особу, поштою з описом вкладення або через портал електронних сервісів. Останній спосіб вимагає накладення електронного цифрового підпису, а також формату PDF для всіх документів.

Що подавати? Основним документом, який необхідно подати в Мінсоцполітики є заява про отримання ліцензії. Її форма затверджена ліцензійними умовами.

Додатково до заяви необхідно подати документи, які підтверджують місце провадження діяльності, наявність приміщення, документи іноземного контрагента про реєстрацію, а також про отримання ліцензії в країні здійснення діяльності, копії колективного договору або довідку про їх не укладення, ЗЕД контракт про співпрацю, а також проекту трудового договору, відомості про відсутність контролю та деякі інші документи, які подаються лише в особливих випадках.

Здобувач ліцензії повинен мати приміщення (офіс) на праві власності чи оренди.

Якщо систематизувати цей величезний перелік, всі названі вище документи можна поділити на дві групи. Перша – документи від здобувача ліцензії – суб’єкта господарювання в Україні:

  • документ про право власності на приміщення або договір оренди;
  • договір про співробітництво з іноземним контрагентом (ЗЕД-контракт) з додатком у вигляді проекту трудового договору, який погоджений іноземним роботодавцем;
  • інформація про відсутність контролю – в довільній формі за підписом керівника здобувача ліцензії.

Друга – від іноземного контрагента:

  • документ про реєстрацію його в країні здійснення діяльності (аналог виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП-ів);
  • копія дозволу чи ліцензії на працевлаштування іноземців (у деяких країнах отримувати дозвіл не потрібно, тоді необхідно подати документ про види діяльності, якими займається роботодавець);
  • копія ліцензії чи дозволу на ведення посередницької діяльності з працевлаштування в іноземній державі (якщо договір укладається з посередником, а не роботодавцем та якщо закони іноземної держави вимагають отримувати таку ліцензію);
  • копія документа, що підтверджує відносини між іноземним посередником та іноземним роботодавцем (у разі укладення договору з посередником);
  •  копія договору з профспілкою (колективного договору) або довідка про те, що такий договір не укладався роботодавцем.

Документи подаються за описом, який складається в двох примірниках.

Слід пам’ятати, що всі «іноземні» документи мають бути легалізовані в Україні. Копії документів, що складені іноземною мовою, необхідно перекласти. До якості перекладу слід підійти дуже відповідально. Переклади та підписи перекладача на перекладі мають бути нотаріально посвідченими.

Відповідний вид діяльності – посередництво у працевлаштуванні за кордоном- має бути вказаний в установчих документах (для юридичної особи), а також в реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців має бути внесений відповідний КВЕД.

Зовнішньоекономічний договір повинен відповідати вимогам закону про зовнішньоекономічну діяльність та положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Після подачі документів Мінсоцполітики приймає рішення протягом десяти робочих днів та оприлюднює його на своєму веб-сайті. І лише після оприлюднення рішення про видачу ліцензію потрібне внести плату за неї. Тобто у разі відмови у видачі ліцензії плата не стягується. Розмір плати становить один прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день прийняття рішення. З початку 2018 року розмір плати становить 1762 грн.

Така ліцензія діє протягом необмеженого строку.

Однак при здійсненні діяльності варто керуватися ліцензійними умовами. За їх порушення встановлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 – 34 000 грн) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, або без такої.

Якщо Вас цікавить цей вид бізнесу, але Ви не знаєте з чого почати – Адвокатське об’єднання «Бачинський, Коломієць та партнери» може надати якісну допомогу та повний юридичний супровід під час отримання ліцензії на здійснення посередницької діяльності у працевлаштуванні за кордоном.