На початку 2014 року ситуація в економіці України значно погіршилась. Зменшення золотовалютних запасів, девальвація гривні спричинило різке погіршення фінансового стану громадян та бізнесу. Такі зміни не могли не зачепити банківську систему країни, через яку здійснюються практично всі фінансові операції. Впродовж 2014-2017 років 88 банків були визнані неплатоспроможними, практично всі з них “луснули” і тільки один відновив свою діяльність. Чимало з цих банків здійснювали ризиковані операції та видавали сумнівні кредити. Враховуючи таку тенденцію, Нацбанк почав здійснювати певні кроки для стабілізації. 15 серпня 2016 року НБУ була прийнята постанова № 369, якою затверджувався порядок, за яким банки здійснюють перевірку учасників фінансових операцій та відповідних документів. Мета, для здійснення якої приймалася ця постанова – недопущення здійснення банками ризикової діяльності. Положення набуло чинності 1 вересня 2016 року та стало обов’язковими для всіх українських банків, їх відокремлених підрозділів та філій іноземних банків в Україні.
Випадки, в яких банки здійснюють аналіз та перевірку
Суть ризикової фінансової операції полягає в загрозі для вкладників та кредиторів в разі її здійснення, а також вчинення банком будь яких дій пов’язаних з сумнівними коштами, які могли бути здобуті злочинним шляхом, використовувалися для сприяння співучасникам або приховування їх походження. Вичерпний перелік операцій встановлений в п.3 Положення. Проаналізувавши дані випадки, в яких банком здійснюється моніторинг, можна зробити висновок що всі вони пов’язані з придбанням іноземної валюти та переказами коштів за кордон, або з переведенням коштів на рахунки нерезидентів у зв’язку з виконанням договорів, або здійснення іноземцями інвестиційної діяльності . Дія норм про необхідність перевірки та аналізу банком документів та учасників вищезгаданих фінансових операцій поширюється на всіх клієнтів банку, як українського так і філій іноземних банків.
Винятки, при яких перевірка не здійснюється
Проте, в положенні зазначаються і фінансові операції, при яких моніторинг не проводиться. Вичерпний перелік винятків встановлюється в п.4 даного положення. Якщо узагальнити, то це операції, пов’язані з державними гарантіями, міжнародною допомогою, співпрацею з міжнародними компаніями та організаціями. Також сюди відносяться фінансові операції в сфері науково-технічної діяльності та в рамках співпраці України з ЄС. Якщо сума операції менша від 150 000 гривень та немає ознак поділу сукупності на декілька дрібних операцій, перевірка також не проводитиметься.
Порядок здійснення перевірки та аналізу документів та учасників фінансових операцій
Аналізом і перевіркою відомостей про операцію, а також її учасників займаються працівники банку. Ці дії мають бути здійснені до моменту здійснення такої операції та подання документів до Нацбанку(п.5 Положення). У разі, коли перевірку інформації можливо здійснити з використанням відкритих джерел, зокрема мережі Інтернет, клієнти можуть не подавати документи, пов’язані з операцією (п.9 Положення). Дана норма встановлює обов’язок працівників банку самостійно здійснювати пошук документів, необхідних для перевірки та інформацію про суб’єктів фінансової операції в усіх доступних відкритих мережах. Тобто, якщо банкіри знайшли всі дані в мережі Інтернет, то вони не повинні вимагати ніяких документів від клієнта. І це логічно, оскільки будь-яка перевірка – це витрачений час для підприємця чи компанії.
Якщо ж відомості, які потрібні для перевірки, не розміщені у відкритих джерелах, або ці відомості не містять всієї інформації, а також за наявності ознак ризикової банківської операції банк може вимагати від клієнта чи його представника подання додаткових документів (п.8 Положення). Дана норма встановлює право банку і обов’язок клієнта надавати відповідні документи для їхнього подальшого аналізу та перевірки.
Під індикатором ризикової фінансової операції в положенні мається на увазі встановлені НБУ ознаки фінансових операцій, що дають змогу відносити їх до ризикованих. При перевірці документів та учасників операцій банком встановлюється наступне: мета операції, її відповідність діяльності учасників, установлення економічної доцільності та фінансової можливості для її проведення, а також вивчення учасників такої операції та встановлення джерел походження коштів. За результатами проведеної перевірки банк складає висновок.
Документи, які подаються для аналізу та перевірки
Документи, які банк може витребувати в клієнтів є різними для кожного випадку. Здебільшого, це відомості, які підтверджують фінансову спроможність клієнта, походження коштів. У випадку якщо операцію здійснює юридична особа, то вимагається інформація про кінцевих власників. Також можуть бути витребувані договори, які є підставами для операцій або документи, що підтверджують сплату клієнтом податків та звільнення нерезидента від оподаткування. Точний перелік документів, для кожного конкретного випадку встановлений в додатках до положення.
А як щодо зловживань з боку банків?
В наших реаліях працівниками банків часто ігнорується норма про необхідність самостійного пошуку ними відомостей в відкритих джерелах, зокрема в мережі Інтернет і вони вимагають документи від клієнтів, не здійснюючи будь-яких кроків, для пошуку потрібної інформації самостійно. Таке затягування з боку банків заважає ефективному здійсненню господарської діяльності, проте наразі немає ефективного інструменту для швидкого впливу на банківських працівників. Виходом для клієнта може бути звернення до юриста і подання скарги на таких працівників керівництву банку, а також звернення до суду з позовом про припинення дії, яка порушує право або про розірвання договору з банком і пошук нового банку для співпраці, у випадку якщо всі необхідні відомості є в відкритому доступі, а банк і надалі не погоджується провести операцію без подання клієнтом документів.
Адвокатське об’єднання “Бачинський, Коломієць та партнери” надасть вам детальні консультації та допомогу у разі виникнення проблем з даного питання
Вам може сподобатись