Питання визначення виключних авторських прав (ВМАП) на службовий твір є дуже
актуальним, оскільки багато творів, зокрема в сфері IT технологій, створюються як службові
твори.
Важливість цієї теми полягає також в тому, що в цій ситуації є два суб’єкта
правовідносин, які мають правові підстави бути авторами – працівник та роботодавець, а
також різні підходи в законодавстві Україні щодо регулювання цього питання.
У зв’язку з тим, що роботодавець не завжди скрупульозно підходить до питання
належності ВМАП на службовий твір, це породжує багато проблем в майбутньому щодо
розпорядження цими правами.
Окрім того, нещодавнє набрання чинності положеннями Угоди про асоціацію
України з ЄС, яка вносить певні нововведення до питання про правове регулювання ВМАП,
підкреслює потребу аналізу вищевказаних питань.
Відтак, спробуємо розібратись
Спеціальним правовим актом, який регулює ці правовідносини є Закону України
"Про авторське право та суміжні права" (ЗАКОН). Цей закон закріплює ВМАП на твір,
створений працівником в процесі виконання своїх службових обов’язків, за роботодавцем.
Однак, дає право закріпити інше положення щодо правового регулювання в договорі між
працівником та роботодавцем, зокрема і в трудовому. Остання положення є важливим і
заслуговує на увагу роботодавців, оскільки закріплення визначення належності ВМАП в
трудовому договорі, запобігає уникненню подальших непорозумінь і убезпечує роботодавця
від багатьох негативних наслідків.
Проте, повернемось до правового регулювання. На відміну від вищевказаного
Закону, Цивільний Кодекс України в ч .2 ст. 429 визначає належність ВМАП працівникові та
роботодавцеві спільно.
Відтак, маємо дві протилежні норми. З метою врегулювання цієї колізії
законодавчих актів, Пленум Верховного Суду України в Постанові «Про застосування
судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 4
червня 2010 року № 5 в пункті 24 дав роз’яснення щодо цього питання, і визначив, що
працівник та роботодавець мають спільні ВМАП.
У даній ситуації Верховний Суд України
керувався, тим, що норма Цивільного Кодексу України є новішою у порівнянні з нормою
ЗАКОНУ і застосував саме її. Виходячи з цього положення, здавалося б все зрозуміло,
Верховний Суд України розтлумачив, що працівник і роботодавець ВМАП на службовий
твір.
Не зважаючи на це, практика застосування судами вищевказаних норм все ж таки є
різною. Зокрема, Апеляційний суд міста Києва у справі про визнання свідоцтва про
реєстрацію авторського права на твір недійсним http://reyestr.court.gov.ua/Review/57193150#
від 05.04.2016 року посилається на норму Закону України "Про авторське право та суміжні
права" як на спеціальну норму правового регулювання цих відносин та застосовує саме її.
Прямо протилежна позиція зазначена в рішенні цього ж Апеляційного суду міста
Києва у справі про визнання недійсною та скасування реєстрації авторського права на твір
http://reyestr.court.gov.ua/Review/32170221 від 20.06.2013 року. Де суд визначив, що у зв'язку
з розбіжністю норм щодо належності майнових прав, передбачених Цивільним кодексом
України та ЗАКОНОМ, до питання правового регулювання службових творів мають
застосовуватися положення саме Цивільного Кодексу, оскільки він був прийнятий пізніше.
Враховуючи вищевказану судову практику, питання залишається не врегульованим.
Окрім цього, 01.09.2017 року вступила в силу Угода про асоціацію з Європейським
Союзом від 16.09.2014 року. Ця Угода є важливою не лише в ракурсі європейської інтеграції
України, але містить важливі питання правового регулювання різних правовідносин. Угода
про асоціацію включає також цілий розділ щодо правового регулювання інтектуальної
власності. Зокрема, містить окремі положення щодо регулювання комп’ютерної програми, як
об’єкта права інтелектуальної власності (об’єкт ІВ), правове регулювання декомпіляції,
суб’єктів, які можуть претендувати на авторство тощо.
У ч. 4 ст. 181 розділу 9 Угоди є положення щодо належності ВМАП, а саме чітко
вказано, що права на комп’ютерну програму, створену найманим працівником належать
роботодавцю.
Згідно статті 9 Конституції України, міжнародні договори, які акцептовані
Верховною Радою України, є складовою українського законодавства.
А відтак, оскільки Угода про асоціацію України з Європейським Союзом, містить
інші правила щодо правового регулювання сфери належності ВМАП, то слід застосовувати
саме правила, визначені Угодою.
Нагадаємо, що вищевказана Угода встановлює належність ВМАП на твір, створений
працівником, роботодавцю.
Зважаючи на вищевказану судову практику з питань регулювання належності ВМАП
на службові твори, наразі не відомо яку саме норму законодавства будуть застосовувати
українські суди. Проте, на нашу думку відповідні положення Угоди про асоціацію України з
Європейським Союзом мають найвищу юридичну силу. Окрім цього, вважаємо правову
позицію, викладену у вищевказаній Угоді цілком прийнятною в сучасних реаліях.
Враховуючи те, що кожен IT продукт створюється найманим працівником відповідно до
певних технічних завдань, визначених роботодавцем і його кінцевою метою є продаж
клієнту, питання належності ВМАП роботодавцеві є дуже важливим.
Більша частина IT сфери в Україні орієнтована все ж таки на іноземного клієнта,
відтак простота передачі ВМАП та відсутність таких прав у автора, як найманого
працівника, має надважливе значення. Тому застосування норму Угоди про асоціацію в
частині належності цих прав роботодавцю на нашу думку має бути неоспорюваним.
Відтак, для уникнення невідповідного застосування законодавства про захист
об’єктів ІВ, українському законодавцю слід внести відповідні зміни у правове регулювання
цієї сфери та уніфікувати його з європейським. Враховуючи швидкий розвиток сфери IT
технологій в Україні та вихід з відповідними продуктами на міжнародний рівень, є нагальна
потреба в прийняті нового закону про копірайт, який буде вирішувати нагальні проблеми у
цій сфері.
Підсумки
- Між роботодавцем та працівником повинен бути укладений письмовий трудовий
договір. Трудовий договір повинен містити положення щодо обов’язку
працівника створювати відповідні службові твори, як об’єкт ІВ та положення
про закріплення майнових прав на створені працівником службові твори за
роботодавцем. - Не зважаючи на те, що в українському законодавстві існує певна колізія норм,
що регулюють належність ВМАП, єдиною актуальною нормою щодо
регулювання цих правовідносин є відповідні положення Угоди про асоціацію з
ЄС, а саме, те що ВМАП на службові твори, належать роботодавцю. - На сьогодні існує нагальна потреба в зміні українського законодавства з питань
регулювання інтелектуальної власності та уніфікації його з європейським.
Вам може сподобатись