За даними «Єдиного звіту про кримінальні правопорушення», розміщеного на сайті Генеральної прокуратури України (https://old.gp.gov.ua/ua/statinfo.html), частка кількості кримінальних правопорушень проти власності щодо загальної кількості всіх кримінальних правопорушень завжди була найбільшою. І саме число облікованих кримінальних правопорушень у вигляді крадіжки (ст. 185 КК України) є переважаючим у цій частці. Це зумовлює необхідність деталізації й ґрунтовного вивчення її поняття та підстав для розмежування.
Для дослідження поняття та ознак складу крадіжки, як кримінального правопорушення, проаналізуємо судову практику на дану тематику. У постанові Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка (таємне викрадення чужого майна) – це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Вчиняючи крадіжку, особа заволодіває чужим майном, тобто майном, яке не перебуває у її власності чи законному володінні, на свою користь. Майном може бути все, що має грошову цінність, а саме речі, грошові кошти, цінні папери та метали. Обов’язковою ознакою складу крадіжки є спосіб вилучення майна – він має бути таємним, коли порушник робить це непомітно для інших осіб.
Відмежування крадіжки від дрібного викрадення чужого майна
За дрібне викрадення чужого майна, на відміну від крадіжки, передбачена адміністративна відповідальність. Згідно з ст. 51 КУпАП, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. (*межа адміністративної відповідальності з 1 липня 2022 року проходитиме на рівні 1254 грн × 0.2 = 250,80 грн).
Отже, якщо особа викрала майно, вартість якого є меншою за 250,80 грн, то вона буде нести адміністративну відповідальність. Якщо було перевищено цю межу – кримінальну.
Також читайте: Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансами
Що таке дрібна крадіжка
Дрібною прийнято вважати таку крадіжку, вчинення якої тягне за собою адміністративну відповідальність. У 2023 році сума дрібної крадіжки не перевищує 268,41 гривень.
З якої суми настає кримінальна відповідальність за крадіжку
У 2023 році змінено неоподаткований мінімум доходів громадян, який тепер становить 2481 гривень. Відповідно, межа адміністративної відповідальності за крадіжку збільшена та тепер становить 268,40 гривень, а кримінальна відповідальність за крадіжку настає від суми 268,41 гривень та більше.
Адміністративна відповідальність за крадіжку
Адміністративна відповідальність у 2023 році за крадіжку діє лише якщо сума крадіжки не перевищує 268,40 гривень. Це, для прикладу, крадіжка дрібних побутових речей із магазинів, що доволі часто трапляється. Адміністративна відповідальність за крадіжку є штраф або адміністративний арешт.
Кримінальна відповідальність за крадіжку
Можемо дійти висновку, що вчинення крадіжки на суму 268,40 гривень (інформація актуальна станом на 2023 рік) тягне за собою кримінальну відповідальність. Притягнення особи до кримінальної відповідальності за крадіжку найчастіше розпочинається від заяви потерпілого в поліцію або виявлення такого факту правоохоронцями безпосередньо під час чи після вчинення крадіжки. Покарання за крадіжку залежить від її розміру та інших обставин. Це може бути як штраф, виправні роботи, як обмеження, так і позбавлення волі до 12 років.
Відмежування крадіжки від знахідки
Для того, щоб розмежувати крадіжку від знахідки, слід визначити такі обставини:
а) чи вибуло спірне майно з володіння власника;
б) чи відоме власнику місцезнаходження цього майна;
в) скільки часу пройшло після втрати власником майна та його знахідкою, чи були у власника підстави вважати майно остаточно втраченим;
г) чи особа, яка знайшла майно, була очевидцем події втрати і чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника;
д) чи була наявна можливість ідентифікації законного власника майна.
Уявімо ситуацію, Петренко вирішив викинути власний велосипед, оскільки той несправний і непридатний для використання, і залишив його біля смітників будинку. Через декілька місяців Петренко побачив, що на його вже справному велосипеді їздить сусід та захотів повернути його собі. Петренко вважав, що найефективнішим методом повернути велосипед буде звернутися до працівників поліції. На вашу думку, поліції слід кваліфікувати діяння сусіда як крадіжку чи знахідку?
Відмежування крадіжки від шахрайства
Відповідно до ст. 190 КК України, під шахрайством розуміємо заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з конкретною метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов’язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов’язковою ознакою шахрайства є те, що потерпілий добровільно передав майно чи право на нього. Якщо ж обман або зловживання довірою сспособом отримання доступу до майна, тобто вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній, і такі дії слід кваліфікувати як крадіжку.
Пропонуємо розглянути обставини реальної судової справи. За матеріалами провадження потерпіла домовилася з водієм автобуса передати сумку іншій особі. Серед пасажирів цього автобуса був і Сидоренко. Він також їхав цим транспортним засобом та чув домовленість між потерпілою та водієм автобуса, а тому з метою крадіжки, назвавшись сином потерпілої, забрав сумку.
Як, на вашу думку слід кваліфікувати дане діяння?
Як установив місцевий суд, потерпіла добровільно не передавала своєї сумки , що є обов’язковою ознакою шахрайства. Фактично обвинувачений використав обставини, що об’єктивно склалися на момент крадіжки, тож обман водія у конкретному випадку був лише способом доступу до чужого майна, вилучаючи яке у присутності сторонніх осіб, Сидоренко розраховував на те, що його дії не будуть сприйматися цими особами як протиправні. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене ним суспільно небезпечне діяння не може утворювати шахрайства. Тому дії правильно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК.
Відповідальність за крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану
Законом України № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», згідно якого ч. 4 ст. 185 КК України було доповнено після слів “у великих розмірах” доповнити словами “чи в умовах воєнного або надзвичайного стану”.
До відповідної редакції Кримінального закону крадіжка вважалася кримінальним проступком, а от позбавлення волі за дане правопорушення передбачалося за наявності таких кваліфікуючих обставин, як вчинення повторно або за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло або інше володіння чи у великому чи особливо великому розмірі. Тепер до вищевказаного переліку є додана обставина вчинення крадіжки в умовах воєнного стану, як кваліфікуючий склад злочину. Тобто, якщо особа вчиняє крадіжку за таких умов, її діяння будуть кваліфікуватись за ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачається покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.
Також для правильної кваліфікації, слід розрізняти, коли саме кваліфікуючою ознакою крадіжки буде вчинення в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Адже дану ознаку законодавець пов’язує не просто на час запровадження правового режиму воєнного стану в Україні, а саме щодо місць вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ.
Якщо ж викрадення відбулося хоча й під час дії режиму воєнного стану, але поза межами зазначених вище районів та без будь-якого використання умов воєнного стану, то відповідну кваліфікуючу ознаку застосовувати недоцільно. Таке тлумачення відповідає меті посилення кримінальної відповідальності за злочини проти власності, яка відображена у пояснювальній записці до відповідного законопроекту № 2117-IX: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1243626).
Вас також може зацікавити: відстрочка від мобілізації.
Вам може сподобатись