В рамках наближення до міжнародно-правових стандартів гуманізації кримінально-виконавчого законодавства ВР України було прийнято закон (проект № 2292), яким внесено зміни до КК України, КПК України та КВК України відносно порядку призначення та виконання покарання у вигляді довічного ув’язнення. Кількість засуджених до довічного позбавлення волі постійно зростає, що зумовлює необхідність пошуку нових механізмів для виконання цього виду покарання, а також розгляду можливості умовно-дострокового звільнення засуджених в окремих випадках. Вищезгаданим законом передбачено, що довічне позбавлення волі не застосовується за готування до злочину та вчинення замаху на злочин (за винятком злочинів проти основ національної безпеки, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку).
У кожному випадку при визначенні покарання співучасникам злочину, суди повинні враховувати характер і ступінь участі кожного із співучасників у вчиненні злочину. При цьому підбурювачу і пособнику не можуть бути призначені максимальний строк чи розмір найсуворішого покарання передбаченого КК України. До засуджених може бути застосоване умовно-дострокове звільнення, якщо суд визнає, що особа не потребує подальшого відбування покарання і по факту відбула не менш як 20 років та за відсутності злісного порушення порядку виконання покарання не менш як за 3 роки. Над достроково звільненими особами від відбування довічного ув’язнення одночасно встановлюється адміністративний нагляд на визначений законом строк. Після закінчення цього строку засуджений (за умови, що він добросовісно виконував всі свої обов’язки та не вчиняв нового злочину) за клопотання прокурора, захисника, тощо звільняється судом від призначеного покарання у вигляді довічного ув’язнення.
Вам може сподобатись