Цього разу на розгляд подано законопроект «Про нульову декларацію», ключова ідея якого – кожен українець має декларувати не тільки свої доходи, а й витрати. І якщо витрати більші, ніж офіційні прибутки, – держава попросить сплатити податки.
Якщо Закон приймуть, то система мала б працювати по алгоритму: кожен громадянин зобов’язаний буде особисто подавати так звану «нульову декларацію», у якій вкаже усе, що йому належить, – бізнес, нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби тощо. При цьому, інспекторів ДФС не будуть цікавити джерела отримання таких доходів – їх цікавитиме різниця у наступному податковому році між доходами (прибутками від того ж бізнесу, нерухомості і т.д., що були задекларовані у попередньому році) та понесеними витратами. І якщо витрати перевищать доходи, то з такої різниці треба буде сплатити податок (ПДФО + ЄСВ).
Причому, подання нульової декларації, за Законом, є добровільним. Звідси випливає логічне запитання: а в чому тоді зміст такої новації? Крім того, сам нормативний акт, на нашу думку, доволі «сирий» – у ньому не розписано ні адекватного механізму сплати такого податку, ні відповідальність за неподання чи за зазначення неправдивих відомостей. Словом, законопроект наразі викликає більше запитань, ніж дає відповідей. Принаймні, бити на сполох тим, хто одержує зарплату «в конвертах» ще рано.
Вам може сподобатись