Прийнято закон про електронну комерцію

В Україні 3 вересня було прийнято Закон про електронну комерцію. Нагадуємо також, що вже раніше ми робили детальніший аналіз ще законопроекту, див. нашу статтю – Електронний бізнес у призмі законопроекту “Про електронну комерцію”.

Електронною комерцією визнаються відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, і як результат в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.

Закон вводить і ряд інших понять, серед яких електронний документ, електронне повідомлення, комерційне електронне повідомлення, електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Відтак електронним договором є договір у традиційному розумінні цивільного законодавства але оформлений в електронній формі.

Закон регулює порядок вчинення електронних правочинів. Визначено момент укладення електронного договору, який має місце в момент одержання особою, що направила оферту, відповіді про її прийняття. Відповідь надається одним з наступних способів: надсилання електронного повідомлення, підписаного у встановленому порядку; заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції з підписом; вчинення дій, що відповідно до роз’яснень в інформаційній системі вважатимуться прийняттям пропозиції.

Важливим нововведенням  є врегулювання підпису у сфері електронної комерції, що дозволяє використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який є своєрідним кодом і надсилається особі на електронну пошту чи мобільний телефон.

Закон прирівнює належно підписаний електронний договір до письмового договору. Електронні документи можуть бути подані як докази у судовому засіданні та повинні вважатись письмовими доказами у розумінні процесуального законодавства.

Раніше судова практика в переважній більшості випадків йшла таким чином, що електронна переписка між сторонами не визнавалась доказом у справі, якщо не містила електронного цифрового підпису. Даний закон має спростити укладення правочинів між сторонами через Інтернет мережу, але невідомо, як він застосовуватиметься на практиці і буде сприйнятий суддями, які часто дотримують консервативного підходу у розумінні суті документу.