Поняття аграрної розписки в законодавстві України з’явилось у 2012 році з прийняттям відповідного закону про цей фінансовий інструмент. Однак, як це часто буває в Україні, прийняття певного акту не означає його дійсне впровадження на практиці.
Частково працювати на практиці аграрні розписки почали з 2015 року з прийняттям спільного наказу Мінагрополітики та Мін’юсту, який запровадив відповідний пілотний проект з відпрацювання цієї технології.
Сьогодні механізм залучення коштів за допомогою аграрних розписок працює не у всіх областях, однак в Міністерстві агрополітики та продовольства обіцяють ввести в дію аграрні розписки по всій Україні до початку цьогорічного весняного сезону. Зважаючи на перспективність такого способу залучення коштів, його привабливість для малого та середнього агробізнесу, всеукраїнське використання цього документа сприяє розвитку агросфери та економіки України як аграрної країни в цілому.
Так, до прикладу, в Бразилії аналог аграрних розписок у 70-80-х роках допоміг подолати затяжну економічну кризу.
Серед основних переваг аграрних розписок в порівнянні з іншими способами залучення коштів – спрощена процедура оформлення необхідних документів, лояльніші вимоги до предмета застави (майбутня сільськогосподарська продукція певного виду), а також їх прозорість завдяки існуванню спеціального Реєстру.
А тепер детальніше про сутність, порядок видачі та виконання.
Перш за все, аграрна розписка – це товаророзпорядчий документ, який забезпечує певне зобов’язання. Зобов’язання може бути фінансовим – сплата коштів чи товарним – поставка майна. У будь-якому випадку таке зобов’язання буде безумовним.
Перед видачею розписки боржник та кредитор укладають договір. Кредитор за договором надає боржнику певну суму коштів. Боржник же видає кредитору аграрну розписку, яка фіксує безумовне та забезпечене заставою зобов’язання.
Вимог до осіб, які можуть виступати в якості кредитора за аграрними розписками не визначено. А отже, ним може бути будь-яка особа, в тому числі суб’єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми.
Боржник же має відповідати певним вимогам. Це має бути виробник сільськогосподарської продукції (адже саме майбутня с/г продукція буде заставою за аграрною розпискою) та мати право користування або власності на ділянку сільськогосподарського призначення. Така вимога випливає з обов’язковості зазначення кадастрового номера та реквізитів правовстановлюючих документів в тексті аграрної розписки.
Заставою завжди виступає майбутній врожай (виготовлена продукція), вирощений на цій земельній ділянці. За бажанням кредитора та згодою сторін, в розписці може бути зазначено інше рухоме чи нерухоме майно, як додаткова застава. Під продукцією тут розуміється як продукція рослинництва, так і продукція тваринництва.
Якщо виготовленої продукції недостатньо щоб покрити борг за аграрною розпискою, заставою стає наступний майбутній врожай (в тому числі іншого виду), вирощений на цій земельній ділянці.
Особа, яка вирощує декілька видів продукції має видавати окремі аграрні розписки на різні види товарів, зазначення кількох видів в одній розписці не дозволяється.
Спосіб виконання розписки визначається її видом: фінансова розписка чи товарна. Так, за товарною боржник постачає сільськогосподарську продукцію (вид та кількість якої сторони зазначають в розписці). За фінансовою – боржник повинен сплатити грошові кошти обов’язково в безготівковій формі та в національній валюті України, але сума може визначатись з прив’язкою до курсу долара США чи Євро на момент виконання або ж розраховуватись з урахуванням індексу інфляції тощо.
Можливості змінити вид розписки (перевести фінансову в товарну і навпаки) після її видачі немає. Така ситуація за згодою сторін може бути врегульована через виконання розписки одного виду та видачі нової іншого виду.
Аграрна розписка посвідчується нотаріусом та вноситься ним до Реєстру аграрних розписок, який є дієвим способом перевірки кредитної історії особи. Відомості про заставу додатково вносяться до Реєстру обтяжень рухомого майна.
Після цього кредитор отримує один примірник оригіналу, другий залишається в нотаріуса. Боржник має право отримати лише нотаріально посвідчену копію.
Документи, що мають бути подані нотаріусу для реєстрації розписки, окрім документів, що підтверджують особу чи її повноваження на представництво, включають правовстановлюючі документи на ділянку, на якій здійснюватиметься вирощування (виробництво) продукції – застави за аграрною розпискою.
Звернутись до будь-якого нотаріуса з аграрною розпискою не вийде. Спочатку потрібно перевірити чи набув конкретний нотаріус статусу реєстратора таких розписок. Перелік нотаріусів, що мають прав реєструвати розписки в кожній області можна знайти на веб-порталі ДП «Аграрні реєстри» (http://agroregisters.com.ua/index.php).
На цьому ж веб-сайті розміщено Реєстр аграрних розписок. У публічному доступі Реєстру можна знайти інформацію про номер розписки, її тип, дату посвідчення, боржника та кінцеву дату виконання. Доступний пошук за кадастровим номером ділянки, номером нотаріального бланку чи номером запису в Реєстрі.
Кредитор має можливість передати свої права за розпискою іншій особі. Передача проводиться за допомогою передавального напису, який посвідчується нотаріально.
Що ж робити, якщо зобов’язання не виконано боржником?
Закон передбачає можливість примусового виконання на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вчинення виконавчого напису надає аграрній розписці статусу виконавчого документа, після чого вона виконується за правилами Закону «Про виконавче провадження».
Порівняно з іншими способами кредитування аграрні розписки для сільгоспвиробників та кредиторів є дуже привабливим, перш за все через свою гнучкість, прозорість, простоту оформлення та вимоги до застави.
А тому, у сфері кредитування агровиробників дуже скоро може настати новий етап, де аграрні розписки будуть основним способом залучення коштів.
Практика
Вам може сподобатись