Законопроект про електронну комерцію (торгівлю)

Розвиток ІТ-галузі в Україні випереджує найсміливіші прогнози. І те, що законодавство не встигає реагувати на стрімкий стрибок суспільних відносин у цій сфері також закономірно. Але, все ж таки, із запізненням речі, які вже давно існують знаходять своє відображення у праві. Важливо, щоб таке врегулювання не нашкодило, як це доволі часто буває, існуючим правовідносинам.

Перше враження від законопроекту «Про електронну комерцію» – це багато зайвого тексту ні про що (двадцять п’ять сторінок тексту, видається, можна було б скоротити до двох-трьох без втрати цінності та змісту). Тим не менше, вдалося нарахувати не менше трьох корисних для електронного бізнесу новел.

Законопроектом пропонується можливість укладення договору в електронній формі. ЦКУ передбачено, що, договір у письмовій формі, а також, якщо сторони домовились укласти договір у письмовій формі, щодо якого законом не встановлена письмова форма, то такі договори є укладеним з моменту їх підписання сторонами. Звичайно, є ще усна форма договору, але це значно обмежує можливості контролю, врегулювання взаємних прав та обов’язків тощо. На сьогодні, договір не вважається підписаним, якщо сторони обмінялися скан-копіями договору, факсом чи іншим шляхом, якщо у на руках немає паперової версії. Інколи суди беруть до уваги такий спосіб підписання, вважаючи їх письмовою формою договору, але не завжди. Єдиний спосіб (поки що) – це складення договору публічної оферти (точніше, договір приєднання у розумінні ст. 633-634 ЦКУ). До прийняття законопроекту «Про електронну комерцію», напевно, договір публічної оферти є найкращим способом врегулювання договірних відносин у сфері електронної комерції. Такий договір приєднання дозволяє себе захистити тим, що в ньому можуть бути передбачені правила користування сайтом, а також певні обмеження відповідальності при використанні електронного ресурсу, що в іншому випадку важко легалізувати, так як просте розміщення правил користування сайтом не веб-ресурсі не означає їх обов’язковість для користувача, а якщо вони зазначені в договорі приєднання, то мають виконуватися; в договорі публічної оферти встановлюються одні умови для всіх користувачів (Клієнтів) і споживач вирішує чи приєднуватися (тому договір приєднання), чи все ж таки не погоджуватися на такі умови; договір публічної оферти можна змінити у будь-який час односторонньо, бо він розміщений на Вашому ж сайті. Є ще ряд переваг договору публічної оферти, то ж для електронного бізнесу – це дуже хороший варіант. Наша компанія займається супроводом ІТ-бізнесу не один рік, і розробка документів, що розміщуються на сайті як електронного бізнесу, так і звичайних офф-лайн продавців (договором приєднання часто користуються провайдери телефонного (мобільного) зв’язку, інколи банки тощо) є однією із наших спеціалізацій. Але тут є нюанс, довести, що особа таки погодилась на ці умови (приєдналась) – важко, тому, все ж таки, законопроект «Про електронну комерцію» вирішує це питання у новий кращий спосіб: через підписання договору через електронний підпис одноразовим ідентифікатором – долучення (приєднання) до електронного повідомлення від покупця(замовника) продавцю(виконавцю) алфавітно-цифрової послідовності, отриманої шляхом: реєстрації покупця/замовника товарів чи послуг у обліковій системі продавця або постачальника (мається на увазі заповнення реєстраційної форми, що і буде вважатися підписання договору, це знімає питання доказовості того, що Клієнт погодився саме на такі умови); формування продавцем або постачальником одноразового ідентифікатора та передача його покупцю/замовнику на мобільний телефон, електронну адресу або інший засіб зв’язку, вказаний при реєстрації.

Наступною новелою електронної комерції є вимога розміщення інформації на сайті про зареєстрованого суб’єкта підприємницької діяльності. Якщо раніше просто фізична особа могли здійснювати діяльність і на сайті могло взагалі не бути розділу контактів, то тепер згідно статті 7 законопроекту «Про електронну комерцію» вимагатиметься, щоб були такі реквізити: – повне найменування; – місцезнаходження; – адреса електронної пошти та/або адресу Інтернет-магазину; -код згідно з ЄДРПОУ; – номер свідоцтва ПДВ; – відомості про наявні ліцензії. Це виглядає позитивною новацією та заслуговує підтримки. Адже досить часто в електронному бізнесі на сайті немає елементарно телефонних номерів. І коли відбувається порушення якихось прав користувача, перед тим, як звертатися у відповідні органи, можна було б врегулювати ситуацію шляхом переговорів, але часто власники веб-ресурсів не дають такої можливості.

Третьою ідеєю  законопроекту «Про електронну комерцію», що заслуговує на увагу є можливість відписатися від “спаму”. З’являється можливість захисту від розсилки електронних пропозицій. На сьогодні, ця проблема гостра як ніколи. Адже більшість емейлів, що надходять на електронну пошту є спамом, а частіше – інфіковані вірусами, що в основному мають на меті збір конфіденційних, платіжних даних (близько 70% від усіх повідомлень).  Після набрання законної сили законопроекту «Про електронну комерцію Ви самі зможете вирішувати чи віддавати вашу комерційну та особисту інформацію злочинцям, оскільки введенні розумні обмеження для таких електронних пропозицій: обов’язкова можливість відмовитися та згода споживача, ідентифікація особи, що розсилає та ідентифікація самої послуги.

З питань комплексного супроводу електронного бізнесу, розробки договору публічної оферти та інших питань у галузі ІТ-правовідносин звертайтеся до автора публікації, кандидата юридичних наук, адвоката – Бачинського Тараса Володимировича за тел. 097 218 42 75, а також будь-якими іншими контактами, що вказані на цьому сайті.