Що чекає на товариства з обмеженою відповідальністю найближчим часом?

Законодавче регулювання діяльності товариств потребує оновлення та приведення до відповідності з потребами сучасності. Очевидно, з цією метою Верховною Радою прийнято Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Статті закону є загальними та поширюються на два види товариств – ТОВ та ТДВ. Лише в останній статті вказано на застосування цього закону відносно ТДВ з урахуванням особливостей – учасники додатково відповідають за зобов’язаннями товариства своїм майном в однаково кратному до вартості вкладу для всіх розмірі.

Що нового в законі, порівняно з чинним?

Перш за все, новий закон не обмежує максимальну кількість засновників та істотно зменшує перелік відомостей, які обов’язково мають міститися в статуті. До них законопроект відносить:

  • найменування товариства (повне та за наявності скорочене);
  • керівні органи, їх компетенція й порядок прийняття рішень;
  • порядок вступу та виходу.

Всі інші відомості зазначаються за бажанням.

Закон вводить поняття корпоративного договору, сферу його регулювання, форму. Такий договір може регулювати способи здійснення своїх корпоративних прав та повноважень учасниками, їх право та (або) обов’язок відчужити чи придбати частку в статутному капіталі на певних умовах чи в певних випадках. Можливо також закріпити в договорі негативні обов’язки (утримуватись від вчинення певних дій під час здійснення своїх корпоративних прав).

Корпоративний договір має бути укладеним в письмовій формі та є конфіденційним. На відміну від положень чинного закону (редакція, що набрала чинності 18 лютого 2018 року) законопроектом не передбачений обов’язок повідомляти товариство про укладення корпоративного договору. А враховуючи той факт, що набрання чинності новим законом про товариства скасовує норми чинного закону в частині регулювання ТОВ та ТДВ, зазначений обов’язок буде скасовано, якщо тільки законопроект не зазнає додаткових змін.

Новий закон надає можливість учасникам видати безвідкличну довіреність. Особливостями такої довіреності є її видача з метою реалізації своїх прав, обов’язків сторонами корпоративного договору та скасування до спливу строку лише у разі порушення довіреною особою своїх обов’язків. Інакше така довіреність може бути скасована довірителем лише за згодою представника.

Законопроект змінює та деталізує процедуру внесення свого вкладу учасником. Однорічний строк внесення вкладу скорочено до шести місяців, при цьому статутом може бути встановлено ще менший строк. У разі прострочення – товариство надає учаснику інший строк, але не більше місяця.

У разі невнесення вкладі протягом додаткового строку товариством може бути прийнято одне з кількох рішень: виключити такого учасника, зменшити розмір статутного капіталу, провести перерозподіл частку чи її частину або ліквідувати товариство.

Процес збільшення статутного капіталу залежить від потреби залучати додаткові вклади. Так, при збільшенні капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто без додаткових вкладів, співвідношення розміру часток учасників за загальним правилом не змінюється. У разі збільшення за рахунок додаткових вкладів, учасники товариства мають переважне перед третіми особами право внести додатковий вклад. Однак статут може встановити інший порядок, в тому числі відсутність переважного права.

Новий закон розмежовує процедуру виходу з товариства для учасників, що мають менше 50 % у статутному капіталі товариства, та для тих, що мають 50 % і більше.

Для перших не потрібна згода товариства, другі ж можуть вийти лише за згодою товариства.

Зважаючи на нечіткість визначення моменту виходу в чинному на сьогодні законодавстві, важливим є його визначення новим законом. Так, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з моменту державної реєстрації змін. Крім цього, закріплено обов’язок товариства здійснити виплату частки, виходячи з її ринкової вартості, а не балансової.

В процедурі звернення стягнення на частку учасника для товариства встановлено нові обов’язки: надати виконавцю відомості, що дають можливість розрахувати вартість частки, а також надати учаснику – боржнику та виконавцю доступ до документів фінансової звітності.

Товариство самостійно зможе викупити в учасника його частку лише у разі формування резервного фонду для цього, розмір якого має бути не меншим, ніж ціна частки.

Серед органів управління виділено загальні збори, наглядову раду (створення не є обов’язковим) та виконавчий орган. Крім того, встановлено, що виконавчий орган за загальним правилом є одноосібним. Колегіальність виконавчого органу може бути визначена статутом. А відсторонити чи звільнити виконавчий орган можна лише шляхом призначення нового.

В порядок прийняття рішень товариства внесено деякі зміни: визначено питання, рішення з яких приймаються лише одностайно та 75-ма відсотками голосів. Також можна прийняти рішення шляхом заочного голосування або опитування, якщо за нього проголосували всі учасники.

При заочному голосуванні учасник, який не є присутнім на зборах, направляє вираження своєї волі в письмовій формі з нотаріально засвідченим підписом.

Процедура опитування передбачає надсилання ініціатором всі учасникам запиту з проектом рішення зборів, а учасники надсилають у відповідь своє волевиявлення в письмовій формі. Існує перелік питань, рішення з яких не можуть прийматись шляхом опитування. Статут може містити вимогу обов’язковості засвідчення підписів у разі застосування цієї процедури.

Якщо учасник у складі товариства лише один – замість протоколу видається документ, що носить назву «Рішення учасника».

Закон чітко визначає перелік осіб, що вважаються посадовими особами товариства, а також перелік документів, які товариство повинне обов’язково зберігати.

Закріплено поняття значного правочину, а також правочину, щодо якого є заінтересованість, та необхідність їх схвалення загальними зборами. Статут може і не визначати такий порядок, а відповідні норми закону в цьому випадку не застосовуються.

Перехідними положеннями закону передбачено звільнення товариств від сплати адміністративного збору у разі реєстрації змін щодо приведення статуту у відповідність протягом 1 року.

В цілому закон містить істотно ширше регулювання з більшості питань діяльності товариств. Однак при цьому зазначений закон надає досить багато можливостей коригувати правове регулювання діяльності товариства шляхом визначення відповідних положень в його статуті. А укладення корпоративних договорів – ще більше деталізувати права та обов’язки учасників, а також порядок дій у певних випадках чи в разі вчинення певних дій іншими учасниками.

У разі виникнення необхідності внести зміни до Статуту Вашого товариства, розробити чи провести аналіз корпоративного договору та виникнення інших питань в процесі діяльності, звертайтеся за контактами, вказаними на сайті.