На жаль, у зв’язку з останніми подіями інститут шлюбу стає радше інструментом для досягнення своїх потреб, аніж явищем, яке асоціюється з коханням та подружнім життям. Такий шлюб називають фіктивним, він укладається одним чи обома з подружжя без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя. В Сімейному кодексу України цьому питанню присвячена стаття 40, яка, на жаль, не є достатньою, для того щоб зрозуміти усі «тонкощі».
Отож, давайте розбиратися!
Кому і навіщо потрібні фіктивні шлюби?
В одній із своїх постанов КЦС ВС зазначив, що є досить різні причини реєстрації фіктивного шлюбу, здебільшого вони зумовлені бажанням набути певні права (наприклад, отримати спадщину). У разі визнання шлюбу фіктивним, суди звертають увагу в першу чергу на аспекти, які не мають юридичного характеру — бажання жити разом, вести спільний побут, піклуватися про добробут та моральний стан родини. Саме ці факти, що супроводжують відносини після укладення шлюбу, дозволяють визначити дійсні наміри сторін щодо шлюбу.
Варто враховувати, що відсутність наміру створити сім’ю на момент укладення шлюбу може бути повністю компенсована його виникненням після реєстрації шлюбу (наприклад, після реєстрації подружжя почало спільно жити, вести господарство, у них з’явилися діти тощо). Це явище називається конвалідацією шлюбу.
На сьогодні, однією з найбільш популярних причин для укладення фіктивного шлюбу є ухилення від мобілізації (оскільки однією з підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану є наявність жінки(чоловіка) з інвалідністю I, II групи, за яким необхідно здійснювати постійний догляд).
Також, іноземці можуть використати шлюб з громадянином України задля отримання дозволу на імміграцію. В ЗУ «Про імміграцію» не так давно були внесені зміни, відповідно до яких де-факто органам ДМС було надано повноваження встановлювати фіктивність шлюбу, внаслідок укладення якого особа не може отримати дозвіл на імміграцію (це викликано неабияке обурення в науковців та правників, адже лише суд має встановлювати фіктивність шлюбу).
Реальний та фіктивний шлюб: відмінності
Шлюб – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 21 СК України).
Як і реальний шлюб, фіктивний також проходить стадію «визнання» його державою (оскільки здійснюється державна реєстрація). Але реєструючи останній, у подружжя не виникають взаємні права та обовʼязки, оскільки наміру створити сімʼю не було.
Певними ознаками, які можуть слугувати «індикаторами» фіктивності шлюбу, є:
- роздільне проживання жінки й чоловіка;
- відсутність майна, набутого за час шлюбу;
- наявність сімейних стосунків з іншими особами.
Ці ознаки мають бути виявлені в сукупності, адже як показує практика Верховного Суду, лише за одним ймовірним доказом визнати шлюб фіктивним – не завжди можливо.
У своїй постанові від 18 січня 2018 року Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що окреме проживання подружжя, відсутність святкової церемонії при укладенні шлюбу, а також наявність фінансових зобов’язань між сторонами не можуть бути підставою для визнання шлюбу фіктивним. При цьому саме розірвання шлюбу може бути обґрунтоване припиненням сімейних відносин або конфліктами між подружжям, але ці фактори не є підставою для визнання шлюбу недійсним.
Який шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду?
Випадки за яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо визнання шлюбу недійсним передбачені в статті 41 СК України. До прикладу, це стосується тих ситуацій, коли інший з подружжя тримав у таємниці свою тяжку хворобу (або якщо така є небезпечна для другого з подружжя); якщо шлюб був укладений з особою, яка не досягла шістнадцяти років (тобто шлюбного віку); між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною; укладення шлюбу між близькими родичами (брат і сестра…).
Під час розгляду справи суд вивчає тривалість фактичних шлюбних відносин та їх характер, інші обставини, що мають істотне значення.
P.S. позовна давність не поширюється на такого роду спори.
Правові наслідки недійсності шлюбу
- Права та обовʼязки подружжя не виникли;
- Все майно, які особи набули протягом фіктивного шлюбу є спільною частковою власністю (а не спільною сумісною);
- Якщо сплачувались аліменти від фіктивного чоловіка чи жінки – їх необхідно повернути (але не більше як за останні 3 місяці);
- Особа має право виселити іншу особу, яка почала проживати з нею через укладення фіктивного шлюбу;
- Якщо внаслідок укладення фіктивного шлюбу було змінене прізвище, презюмується, що особа іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
Отже, фіктивний шлюб є складним правовим явищем, яке вимагає чіткого розуміння його ознак та наслідків. Основною метою такого шлюбу є досягнення певних вигод, без наміру створення сім’ї. Однак важливо відрізняти фіктивні шлюби від тих, де відсутність сімейних відносин виникає після укладення шлюбу з інших причин. Визначення фіктивності шлюбу повинно ґрунтуватися на ретельному аналізі обставин, що супроводжували його укладення, адже припинення стосунків або конфлікти між подружжям не є підставою для визнання шлюбу недійсним.
Вам може сподобатись