Формування правосвідомості та правової культури

Бачинський Тарас, аспірант кафедри теорії та філософії права юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка

Дослідники правосвідомості та правової культури поки що нечасто звертаються до положень когнітивних наук. Але оскільки когнітологія вивчає загальні закономірності формування свідомості та індивідуальної культури, оскільки без звернення до її положень навряд чи вдасться виявити й закономірності формування правосвідомості та правової культури шкільної молоді.

Чи не найбільший внесок в розбудову когнітології належить відомому швейцарському психологу Ж. Піаже. Особливо відомою є його теорія розвитку мисленнєвих (когнітивних) здібностей, як-от сприйняття, пам’ять, здатність вирішувати задачі.

Професійна Юридична консультація

Наші спеціалісти нададуть професійну консультацію.

Основні стадії інтелектуального розвитку дитини згідно концепції Ж. Піаже.

Насамперед вік людини справляє визначний вплив на розвиток її когнітивних здібностей, а ті, в свою чергу, визначають характер і особливості індивідуальної чи колективної правосвідомості. Шкільна молодь не є винятком. Характеристика її когнітивних здібностей повинна відбуватися у зв’язку та у протиставленні з відповідними особливостями інших груп населення.

Піаже вказував, що розвиток інтелектуальних здібностей людини відбувається за такими стадіями [1]:

• Період сенсо-моторного інтелекту (до дворічного віку) характеризується перцептивним пізнанням дитиною світу. На цій стадії в неї відсутнє розмежування між зовнішнім та внутрішнім світом, можливості абстрактного мислення тощо. Тут лише формуються мисленнєві механізми, які згодом забезпечать формування правосвідомості.
• Період підготовки та організації окремих операцій (до одинадцятирічного віку) характеризується оволодінням дитиною мови, у зв’язку з чим з’являється можливість для операцій вже не з об’єктами, а з поняттями про ці об’єкти. На цій стадії дитині доступні логічні операції з класифікації, кількісні операції (наприклад, додавання, віднімання) тощо. Однак мислення тут характеризується однобічністю та відсутністю інтерпретаційних механізмів. За таких обставин питання про правосвідомість та правову культуру якщо й можна ставити, то вельми умовно. Внутрішні контрольні механізми зумовлені не відображенням у свідомості правових чи моральних явищ, а наслідуванням поведінки дорослих та побоюванням покарання з їх боку.
• Період формальних операцій (до п’ятнадцятирічного віку) характеризується здатністю до різнобічної інтерпретації подій та явищ, можливістю порівняння результатів такої інтерпретації. Якщо на попередній стадії дитина здатна встановлювати відношення між об’єктами, котрі включені в один єдиний факт (конкретна операція), то на означеній вже йдеться про можливість встановлювати відношення між різними фактами та між об’єктами різних фактів. Стає можливим мислення у формі висновків: ймовірності та необхідності, істинності та хибності. Таким чином, саме ця стадія розвитку інтелекту може дати початок для формування правосвідомості та правової культури. Сформоване гіпотетико-дедуктивне мислення дає можливість найбільш повно відображувати, зокрема й правові явища і, що найголовніше, – юридичні норми.

З концепцією Піаже тісно пов’язаною є теорія морального розвитку американського психолога Л. Кольберга. Якщо Піаже виявив загальні закономірності формування і розвитку мислення на різних етапах онтогенезу людини, то Кольберг намагався виявити такі ж закономірності, але у зв’язку із мисленням моральним [2, 172-173]. Концепція Кельберга дозволяє зробити деякі цікаві висновки, що можуть бути використані й у дослідженні щодо школярів. Свідомість та правова культура шкільної молоді можуть бути охарактеризовані здебільшого як конвенційні. Тут правові явища характеризуються, спрощено, так би мовити, в чорно-білих тонах, а правові знання структуруються в межах жорстких дихотомій:

• законне – протизаконне, винний – невинний, договір – примус.

Деякі емпіричні дослідження теж доводять факт переважання в української молоді зовнішніх мотивів правової поведінки (примус, покарання, штраф, догана) над внутрішніми (справедливість, порядність, чесність) [3, 130-135].

Консультація юриста

Однак це не свідчить про кризу правосвідомості та правової культури української шкільної молоді. По-перше, формування обидвох залежить від наявних суспільних відносин та потреб людини в конкретно-історичний проміжок часу. В цьому розумінні правосвідомість та правова культура являють собою чинники задоволення потреб людини, суспільства чи його груп.

По-друге, такі природно-правові явища як-от справедливість та добросовісність контролюють поведінку шкільної молоді не безпосередньо, а опосередковано. Йдеться про те, що вони не являють собою категоричних імперативів для пересічного школяра, а слідування їм не постає в якості внутрішньої потреби. Однак підліток, як правило, керується ними навіть тоді, коли поруч нема значимого спостерігача. Це зумовлено конкуренцією цінностей в його свідомості з перевагою, однак, у бік таких, які схвалюються авторитетними для школяра особами.

По-третє, правосвідомість не може наче би «перестрибнути» з доконвенційного етапу до постконвенційного. Конвенційний тип правової свідомості та культури є хоч і проміжною, але все ж необхідною ланкою їх становлення.

Особливості когнітивних стилів шкільної молоді

Одним з ключових понять когнітивістики є когнітивний стиль особи [4, 16]. Як зазначає М.Дж. Кіртон, про когнітивний стиль починають говорити тоді, коли дві особи вирішують одне й те саме завдання різними способами [5, 5]. Терміно-поняттям «когнітивний стиль» зазвичай відображають індивідуальний спосіб опрацювання інформації [6, 3]; [7].

Когнітивний стиль (чи, точніше, когнітивні стилі) протиставляють більш загальним, базовим процесам свідомості, як-от сприйняття або запам’ятовування. У вітчизняній науці допоки не спостерігалося спроб «прив’язати» стильові особливості мислення людини до формування правосвідомості та правової культури шкільної молоді.

Спираючись на здобутки когнітивних наук, спробуємо виявити особливості когнітивних стилів шкільної молоді, що, в свою чергу, дозволить встановити й особливості їхньої правосвідомості та правової культури.

Одним із ключових когнітивних стилів особистості є так звана полезалежність. Полезалежні люди більш схильні до групового впливу, менш самостійні при формулюванні власної думки, меншою мірою схильні брати на себе відповідальність у невизначених соціальних ситуаціях [4].

Консультація юриста

За результатами проведення низки емпіричних досліджень було встановлено, що діти та особи похилого віку більш схильні до полезалежності, в той час як у підлітково-юнацькому віці простежується активізація поленезалежності. Остання являє себе у переважній орієнтації людини на власну мету та ігноруванні впливу наявної ситуації [8].

Однією з характерних ознак когнітивного стилю шкільної молоді є також імпульсивність, яку в когнітивістиці визначають схильність до швидкого прийняття рішень [4]. Означений стиль протиставляється зваженості, а також відносній тривалості прийняття рішень. Когнітивний стиль дітей, як правило, характеризуються крайньою імпульсивністю при прийнятті рішень, але з віком поступово починають простежуватись і тенденції зваженості при прийнятті рішень.

Особливості процесів свідомості шкільної молоді виявляють себе також на рівні конкретного та абстрактного когнітивного стилів. Так, М.А. Холодная зазначає, що в основі цих стилів лежать психологічні процеси диференціації та інтеграції понять: полюс «конкретної концептуалізації» характеризується незначною диференціацією та недостатньою інтеграцією понять [4, 83]. Іншими словами, для дітей (молодшого віку) характерною є схильність до чорно-білого мислення, залежність від авторитету (насамперед, батьків), стереотипність при прийнятті рішень, ситуативність поведінки, а у випадку шкільної молоді спостерігається дещо більша схильність до абстрактного когнітивного стилю, що зумовлюється збагаченням їхніх когнітивних схем розуміння об’єктів, процесів та явищ.

Варто зауважити, що схильність до одного з полюсів відповідного когнітивного стилю не може бути охарактеризована як позитивна чи негативна. Ефективне функціонування інтелекту людини неможливе лише в рамках одного полюсу. Когнітивні стилі повинні бути збалансованими, що дозволяє успішніше відображати явища об’єктивної дійсності.

Варто відзначити, що означені відмінності у когнітивних стилях впливають і на формування правосвідомості та правової культури шкільної молоді.

Надмірна поленезалежність шкільної молоді має низку позитивних і негативних рис у відношенні до правової культури. Так, з одного боку, цей стиль сприяє формуванню критичного мислення і, як наслідок, – можливості чіткіше передбачити результати своєї та чужої поведінки. З іншого ж боку, відсутність авторитетної для підлітка думки, надмірне прагнення до своєї відповідальності призводять до негативізму, себто до заперечення традиційних для суспільства цінностей, усталених форм поведінки, недовіри до позитивного права – тобто дитині притаманне протиставлення себе світу, заперечення того, що їй нав’язують.

Для того, аби бути повноцінним суб’єктом правовідносин, здатним використовувати юридичні засоби задля найефективнішого задоволення власних потреб, людина повинна перейти до самостійних форм мислення. Поленезалежність є втіленням крайньої самостійності та активності. І тільки в дорослому віці відбувається своєрідний синтез абстрактного та конкретного, імпульсивного та зваженого когнітивних стилів, що дає можливість ставати успішним учасником правовідносин.

Консультація юриста

Надмірна імпульсивність при прийнятті рішень може призводити до однобічного та неповного сприйняття правових явищ, неможливості ефективно використовувати юридичні засоби для задоволення власних потреб тощо. З огляду на цю особливість шкільної молоді законодавством більшості розвинених країн передбачається неповна цивільна дієздатність для осіб, належних до цієї вікової групи.

Недостатня розвиненість абстрактного когнітивного стилю теж призводить до низки негативних явищ у свідомості шкільної молоді. Йдеться про нездатність інтерпретувати правові явища та ситуації різними способами, що призводить до однобічності їх розуміння та, зрештою, знову ж не дає можливості школяру бути повноцінним учасником багатьох правовідносин, використовувати правові засоби найвигіднішим для себе та суспільства способом.

Правові конструкти шкільної молоді 

Ще одним параметром, який відрізняє правову свідомість та правову культуру шкільної молоді з-поміж інших категорій населення є притаманні її представникам так звані особисті конструкти. Ідея когнітивних конструктів була запропонована в середині ХХ ст. американським психологом Дж. Келлі [9]. З того часу означена теорія уточнювалася у працях його численних послідовників [10].

Конструкти являють собою способи репрезентації (інтерпретації, розуміння) людиною світу. За своєю суттю конструкти є інформаційно-смисловими структурами, які допомагають людині у структуризації її досвіду.

В ідеї когнітивних конструктів неважко відслідкувати розвиток кантіанських уявлень про неможливість пізнання світу самого по собі. Відомо, що Кант виходив із того, що в свідомості людини апріорно закладені певні мисленнєві структури, внаслідок чого світ не відображується, а реконструюється у свідомості людини. З цієї перспективи застосування ідеї особистих конструктів наче би з самого початку приречено давати релятивістські результати, не претендуючи при цьому на досягнення наукової об’єктивності.

Якщо скористатися уявленням про те, що свідомість являє собою своєрідну операційну систему, в якій протікають різноманітні інформаційні процеси, тоді особисті конструкти являтимуть собою дещо на зразок програмного забезпечення цієї системи. Таким чином, ми не спираємось на матеріалістичне уявлення, згідно якого явища світу залишають відбиток у свідомості – подібно до того, як крок залишає слід на сирій землі. Явища дійсності реконструюються, тобто «розкладаються» й заново «збираються» у свідомості людини. Причому конструктна система людини тим досконаліша, чим краще їй вдається реконструювати дійсність.

Усі конструкти мають свої діапазони застосовності. Так, в якості конструкту з широким діапазоном застосовності Келлі пропонує конструкт «добрий – поганий». Цей конструкт, як і будь-який інший, характеризується біполярністю та дихотомічністю. «Відтінки пізнаються застосуванням уточнюючих конструктів, але кожен одиничний акт оцінки дає відповідь за формою «так – ні» [11, 114].

Причиною зміни конструктної системи особи є необхідність більш точного передбачування подій. У свідомості закріплюється таке розуміння, яке дає змогу краще передбачити розвиток явища чи поведінку інших суб’єктів. У зв’язку з цим конструктна система піддається все більшій диференціації. Наприклад, конструкт «мати право – не мати права» характеризується широким діапазоном застосовності. Однак через свою загальність та низьку інформативність означений конструкт доповнюється низкою конкретніших. Поступово у зв’язку з необхідністю прогнозування розвитку правових ситуацій конструктна система людини набуває розгалуженого та диференційованого характеру.

Означені положення дозволяють дійти таких висновків. Правосвідомість шкільної молоді характеризується порівняно низькими диференційованістю та точністю правових конструктів. Видається, що фундаментальною рушійною силою формування і розвитку правосвідомості є потреби її носія. Ці потреби об’єктивно зумовлюються фізіологічними чинниками та соціальним середовищем, тобто мережею суспільних відносин, в яких знаходиться індивід.

Багатство правового досвіду людини характеризується не тільки і не стільки повторюваністю певної події в її житті, скільки правильною інтерпретацією події з точки зору права. Тому розвинена правосвідомість являє собою правовий досвід, «помножений» на його інтерпретацію. Природно, що всі чи принаймні більшість правових питань, які постають перед підлітками, вирішуються, як правило, їхніми батьками. У зв’язку з цим правосвідомість підлітка не вимагає наявності в нього особливо диференційованої системи особистих конструктів, зокрема щодо правової сфери. Означені положення, до слова, підтверджуються результатами опитування, проведеного нами серед 450 учнів загальноосвітніх шкіл м. Львова. Так, лише 25 відсотків з них знали встановлену законом тривалість робочого часу на тиждень для працюючих неповнолітніх віком від 16 до 18 років. У аналогічному опитуванні проведеному нами у 2009 році на це ж запитання знали правильну відповідь лише 33 відсотки [див. 12, 3-9]. Лише 39 відсотків з опитаних знали, який орган в Україні видає акти найвищої юридичної сили.

Право, як відомо є одним із засобів задоволення інтересів людини (Р. Ієрінг). Необізнаність більшості учнів старших класів з означеними вище питаннями свідчить про невитребовуваність ними відповідної інформації (відсутність інтересу, потреби, яка б могла бути задоволена відповідними правовими засобами). Натомість там, де праве регулювання безпосередньо стосується їх інтересів, старшокласники демонструють досить високий рівень правової обізнаності. Прикметно, що майже три чверті з опитаних знали, якими цивільними правами володіє дитина віком від 14 до 18 років за даними результатів опитування 2012 року і відповідно приблизно такі ж дані (60 відсотків відповіли правильно) учні продемонстрували у 2009 році.

Також слід відзначити вплив когнітивного стилю на формування системи правових конструктів підлітка. У тих випадках, коли когнітивний стиль підлітка відрізняється толерантністю до нового досвіду, оволодіння новими правовими конструктами відбувається досить легко. Відсутність толерантності – це відсутність критичного, «недовірливого» ставлення до вперше побаченого чи почутого. Так, згідно результатів соціологічного опитування проведеного у 2012 році серед учнів старших класів деяких шкіл м. Львова виявилося, що для 58 відсотків з них найбільш впливовим джерелом інформації про закон та юридичні події є батьки й вчителі. Однак решта відповіли, що такими джерелами для них є телепередачі, кінофільми, друзі, мережа інтернет тощо. Таким чином, для дещо менше, ніж половини опитаних найавторитетнішими виявилися не надто надійні джерела.

Формування правосвідомості при їх використанні вимагає критичного мислення та толерантного когнітивного стилю. У випадку з низькою толерантністю щойно засвоєні конструкти не відзначаються надійністю, у зв’язку з чим виникає загроза ефективності прогностичної функції конструктної системи підлітка. І навпаки, підвищена нездатність його правових конструктів еволюціонувати, пристосовуватись до нового досвіду може призвести до ускладнень у процесі диференціації «правоконструктної» системи такої особи.

Список використаних джерел:

1. Пиаже Ж. Генетическая эпистемология. – СПб.: Питер, 2004. — 160 с.
2. Kohlberg L. Moral stages and moralization: The cognitive-developmental approach / Lawrence Kohlberg // Moral development and behavior: Theory, research, and social issues. – New York: Holt, Rinehart and Winston, 1976. – p. 170-205.
3. Губарь О. Диалектика мотивации в правосознании современных студентов / О. Губарь / Антропологія права: філософський та юридичнийвиміри  (стан, проблеми, перспективи): Статті учасників Міжнародного «круглого столу» (м. Львів, 9-10 грудня 2011 року). – Львів: Галицький друкар, 2011. – 610 с.
4. Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. 2-е изд., перераб. — СПб. «Питер», 2004. – 384 с.
5. Kirton Michael J. Adaption-innovation: inthecontextofdiversityandchange / Michael J. Kirton. – New York: Routledge, 2003.– 391 p.
6. Martinsen O. The assimilator-explorer cognitive styles and their relationship to affective-motivational orientations and cognitive performances / O. Martinsen, G. Kaufmann // International perspectives of individual differences. – 2000. – Vol 1. – p. 3-40
7. Блинникова И.В. Когнитивная психология / И.В. Блинникова, А.Н. Воронин, В.Н. Дружини [и др.]. – М.: ПЕРСЭ, 2002. – С. 283.
8. Психологический лексикон. Энциклопедический словарь в шести томах / Ред.-сост. Л.А. Карпенко. Подобщ. ред. А.В. Петровског [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vocabulary.ru/dictionary/852/word/polenezavisimost
9. Келли Дж. Теория личности. Психология личных конструктов. – СПб: Речь, 2000. – 249 с.
10.  Баксанский О. Е. Кучер Е.Н. Когнитивные науки: от познания к действию. М.: КомКнига 2005. – 184 с.
11. Баксанский О.Е., Кучер Е.Н. Когнитивный образ мира: пролегомены к философииобразования. – М.: КАНОН+, 2010.– 224 с.
12. Бачинський Т. До питання про стан правової культури школярів-старшокласників та шляхи її поліпшення // Вісник Львів. УН-ТУ Серія юридична, 2011. Вип. 52. С. 3–9