Оформлення неповного робочого часу здійснюється за взаємною домовленістю між працівником і роботодавцем та закріплюється наказом. Підставою для його видання є заява працівника. Такий режим може встановлюватися як під час прийняття на роботу, так і в процесі трудових відносин – пояснює наш корпоративний юрист АО “Бачинський та партнери”.
З метою економії бюджету, працівників часто беруть на неповний робочий день. Важливо зрозуміти, як правильно оформити людину. У неї також є права й обов’язки, тому юристи дають поради згідно з чинним законодавством.
Роботодавець бере на неповний робочий день
Роботодавець, плануючи залучення працівників на неповний робочий день, повинен дотримуватися вимог Кодексу законів про працю України. Відповідно до ст. 56 КЗпП, неповний робочий час може встановлюватися за угодою між працівником та роботодавцем. Також допускається угода під час прийняття на роботу або в процесі трудових відносин. Є варіант роботи з ініціативи працівника чи роботодавця.
При оформленні наказу слід врахувати, що встановлення неповного робочого дня або тижня фіксується у наказі по підприємству з обов’язковим зазначенням тривалості робочого часу та оплати. По оплата праці згідно з частиною 2 статті 56 КЗпП зарплата нараховується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Важливо, що робота на неповному робочому часі не обмежує працівника у праві на відпустку, лікарняні та інші соціальні гарантії. Все це прописано у статті 9 КЗпП, Законі України “Про відпустки”. Якщо неповний робочий день запроваджується з ініціативи роботодавця, потрібно попередити працівника не пізніше ніж за 2 місяці.
Оформлення працівників на умовах неповного робочого часу
На підприємстві часто встановлюється неповний робочий день. У такому разі діє скорочена тривалість роботи протягом дня. Якщо казати про неповний робочий тиждень, застосовується скорочення кількості робочих днів. Додатково може бути поєднання обох варіантів.
Під оформлення слід пам’ятати, про запис у трудовому договорі. У ньому вказується точний графік роботи. Перед початком роботи роботодавець подає повідомлення про прийняття працівника згідно постанови КМУ № 413 від 17.06.2015. Податки сплачуються на загальних підставах, але при нарахуванні зарплати нижче мінімальної, потрібно донараховувати ЄСВ до мінімального розміру.
Якщо працівник працює неповний робочий день як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, потрібно враховувати статтю 102-1 КЗпП. Зазначається, що встановлюється не більше 4 годин у робочий день і 50% місячної норми часу. Окремо є категорії працівників. Це вагітні жінки, батьки з малолітніми дітьми, вони мають право вимагати встановлення неповного часу.
Ризики для роботодавця
Недотримання вимог законодавства щодо оформлення неповного робочого часу може призвести до штрафу у розмірі 10 мінімальних зарплат за кожного неоформленого працівника. Інколи все доходить до судових спорів з працівниками, якщо зміна умов праці відбулася без їхньої згоди. Як варіант, надається претензія з боку Держпраці за неналежне ведення кадрової документації.
Права працівників, яким установлено неповний робочий час
Працівники з неповним робочим часом мають право на щорічну основну та додаткову відпустку повної тривалості. Як завжди, надається оплата лікарняних на загальних підставах.
Теж саме стосується соціальних гарантій, передбачених законодавством та колективним договором. Відмова у наданні цих прав є порушенням трудового законодавства та може стати підставою для адміністративної чи судової відповідальності роботодавця.
АО «Бачинський та партнери» стоїть на захисті прав юридичних осіб. Професійний юрист допоможе роботодавцю правильно оформити неповний робочий час, підготувати кадрові документи та уникнути штрафів, тому телефонуйте.
Вам може сподобатись