Тема відшкодування збитків дотична практично кожному. В практичній юриспруденції відшкодування збитків виступає окремим способом захисту прав, передбаченим, зокрема, статтею 16 ЦК України.
Таким чином, сміливо можна стверджувати, що стягнення збитків (шкоди) може бути прямою вимогою, адресованою дійсному/орієнтовному завдавачеві шкоди при зверненні як в досудовому порядку, так і в ініційованому судовому процесі.
Правове регулювання відшкодування збитків
Згідно нормативного регулювання, а саме ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо інше не передбачено договором або законом.
Збитки поділяються на:
- Реальні збитки – це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням її майна;
- Витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Отже, при відшкодуванні ми сумуємо, документально фіксуємо та підтверджуємо письмовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями наявність таких збитків і у тому розмірі, який вважаємо дійсним та прийнятним. Щодо реальних втрат, загалом питань не виникає, маємо однозначний факт втрати чи пошкодження нашого майна. Від нас вимагається правильно відобразити збитки, та належно їх обґрунтувати з юридичної та економічної точок зору. А от щодо упущеної вигоди, яка розуміється як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, то тут момент доведення такої упущеної вигоди на практиці є складнішим. Виходячи з цього, при доведенні упущеної вигоди доводимо також доходи, які ми дійсно отримували, і спираючись на попередні фінансові результати від діяльності, прослідковуємо ситуацію аж до моменту завдання нам збитків та заявлення відповідної вимоги. Також, вартим уваги є і додатковий механізм стягнення збитків/шкоди, яка завдається фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади. З мотивів публічної офіційної діяльності держави та її органів, шкода з їхнього боку відшкодовується незалежно від наявності вини.
Що таке позадоговірна шкода
Позадоговірна шкода має досить велике розповсюдження серед чималого ряду юридичних конфліктів. Вона досить якісно пояснюється Цивільним кодексом України, і активно розвивається в судовій практиці.
Згідно цивільного законодавства, позадоговірна описується так : “особа, яка завдала майнової шкоди іншій особі своїми неправомірними діями або бездіяльністю, зобов’язана відшкодувати її в повному обсязі”. Тут ми отримуємо загальний принцип відповідальності за заподіяння шкоди, саме за відсутності договірних відносин між потерпілим та заподіювачем шкоди.
Так само, ми бачимо двох суб’єктів правовідносин: потерпілого і заподіювача шкоди, не боржника, не кредитора і т.д. Найкраще продемонструвати позадоговірну шкоду прикладами. Дорожньо-транспортна пригода (ДТП): Водій поза правилами дорожнього руху створює зіткнення з другим транспортним засобом. Інший водій, потерпілий, зазнає тілесних ушкоджень та пошкодження автомобіля. У потерпілої особи виникає право на відшкодування шкоди від її заподіювача. Псування приватного майна сусідами. Недбалість одних приводить до псування конструкції будинку, наприклад, при несанкціонованому знесенні стін в цілях капітального ремонту. Такі роботи мають наслідком нищення ремонту сусіда. У такому випадку потерпілий власник має право вимагати компенсацію за завдану шкоду. Практика судів традиційно вказує на те, що для притягнення особи до деліктної відповідальності необхідно довести наявність таких елементів:
- Протиправна поведінка (дія або бездіяльність) заподіювача шкоди;
- Факт завдання шкоди (майнової або немайнової);
- Причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою;
- Вина заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування шкоди. Звісно, цими елементами шкоди не вичерпується виграш у справі. Усі приведені елементи повинні якісно приводитися доказами, доведення ж завдання позадоговірної шкоди вимагає філігранної роботи. До прикладу, скористатися правом досудової вимоги, правильно підійти до питання, який саме доказ чи докази правильно підійдуть під структуру позову. Ними можуть бути фото, відео, свідчення свідків, замовлення різноманітних експертиз, серед яких є досудова і судова. Навіть вміння поставити правильні запитання експерту можуть переважити чашу доказів в той чи інший бік.
Види позадоговірних зобов’язань
Позадоговірні зобов’язання належать до важливої ланки у системі цивільного права. Вони виникають поза волею сторін, жодним чином не залежать від них і покликані врегульовувати правовідносини, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, а також інших юридичних фактів. В нашій державі такі зобов’язання регулюються Цивільним кодексом України. Як стає зрозумілим, позадоговірні зобов’язання – це цивільно-правові зобов’язання, що виникають лише за відсутності укладеного договору між сторонами. Вони базуються на фактах завдання шкоди, та переслідують мету відновити порушене право.
Ознаки позадоговірних зобов’язань
- Виникають поза межами договору;
- Є прямим наслідком певних дій або подій;
- По своїй суті переслідують компенсаційний або відновлювальний характер.
Види позадоговірних зобов’язань
- Зобов’язання, що виникають унаслідок заподіяння шкоди (деліктні зобов’язання);
- Шкода, завдана органами державної влади. Принцип вини такий самий, як і у попередньому виді, але змінюється суб’єкт заподіювача – він спеціальний, тобто орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня службова або посадова особа.
Спільним для всіх видів позадоговірних зобов’язань у контексті ланцюга доведення та обґрунтування вимог, як показує позиція Верховного Суду, є:
- Протиправні дії;
- Шкода;
- Причинно-наслідковий зв’язок між діями особи та шкодою;
- Вина особи (крім випадків презумпції безумовної вини заподіювача шкоди).
Розповсюдженим видом позадоговірних зобов’язань є такі або ті, що виникають унаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави До прикладів такого зобов’язання віднесемо, зокрема, ситуацію, де власник майна витребовує нерухомість у нового власника, хоча між ними напряму жодних правочинів щодо купівлі, дарування не існувало. Тобто не було волевиявлення власника на передачу майна будь-кому, однак титул володіння перейшов до іншої особи.
Умови виникнення зобов’язань щодо відшкодування шкоди
Зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана або має право вчинити або утриматися від вчинення певної дії на користь кредитора (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти).
Умови ж для виникнення права на відшкодування шкоди виникають за наявності таких складових:
- Наявність шкоди: може бути як майнова (матеріальна), так і моральна (немайнова) шкода;
- Протиправність поведінки заподіювача шкоди: це означає, що певні дії заподіювача шкоди прямо суперечать приписам норм права, шкодять суспільним інтересам, державним та приватним інтересам, посягають на правопорядок, загрожують власності;
- Причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою та завданої шкодою: шкода закономірно повинна слідувати за допущеними протиправними діями або бездіяльністю;
- Вина особи, яка завдала шкоди: проте варто зазначити що у деяких винятках, не завжди вина фігурує як обов’язковий елемент для умов відшкодування шкоди.
Отже, при оцінці будь-якої ситуації, де втрачено, знищено або пошкоджено майно, завдана моральна шкода, виникли негативні правові наслідки від незаконних дій органів влади та ін., варто звертатися до умов/елементів відшкодування шкоди, проаналізувати всі юридичні аспекти, які нерідко бувають прихованими, і лише визначившись із повним юридичним складом для наявності в умов отримання сатисфакції, рухатися в напрямку пошуку найкращого шляху для захисту власного порушеного права.
Вам може сподобатись