Складність будь-якої сімейної справи полягає в тому, що за її юридичною суттю завжди стоять конкретні живі люди зі своїми життєвими обставинами і, як правило, ображеними почуттями.
Як Ви могли побачити з наших попередніх публікацій, питання про розірвання шлюбу можна вирішувати «мирним» або «конфліктним» шляхами. Справа в тім, що ці питання тісно взаємопов’язані, і визначення місця проживання дитини з розлучення випливає завжди, тому схема дуже схожа.
При визначенні місця проживання спільної дитини батьки є рівноправними – вони мають однакові гарантії щодо виховання і спілкування. І місце проживання сина чи дочки визначається за домовленістю батька і матері. Думка дитини при цьому береться до уваги тільки починаючи з 10-річного віку. А в 14 особа взагалі вправі сама вирішувати, з ким з батьків їй жити, якщо вони розлучені.
У будь-якому випадку без участі третьої сторони не обійтися, а нею виступатиме або нотаріус, або орган опіки і піклування, або суд. Що мається на увазі?
Нотаріус
Перед чи після реєстрації шлюбу чоловік і жінка можуть укласти шлюбний договір, у якому передбачать свої взаємні права і обов’язки, включно з положеннями про те, з ким із них у разі розлучення проживатимуть майбутні діти, і яку роль у їхньому вихованні та матеріальному забезпеченні відіграватиме інший з подружжя.
Якщо укладення шлюбного договору Вам не підходить (що цілком можна зрозуміти: в силу менталітету і традицій в Україні мало хто, одружуючись, хоче думати про можливий крах сімейного союзу), то вже під час прийняття рішення про розірвання шлюбу можна знову ж-таки домовитися між собою та укласти окремий письмовий договір, який стосуватиметься строго «поділу» дітей, у т.ч. їхнього місця проживання. Такі договори вимагають виключно письмової складної форми, тобто, повинні бути засвідчені нотаріусом.
Плюси:
- «вірте людям на слово, засвідчене підписом і печаткою» – письмова фіксація домовленостей і усунення потенційного «а ми з тобою так не домовлялися»;
- прискорення процесу розлучення у майбутньому і уникнення судової тяганини з приводу визначення місця проживання дитини;
Мінуси:
- витрати на послуги нотаріуса.
Орган опіки і піклування
Вирішує питання у випадку, коли Ви при розлученні в судовому засіданні не піднімали питання про дітей. Тобто в судовому рішенні про розлучення сказано лише «шлюб розірвати», а про дітей у резолютивній частині не згадується зовсім, а в мотивувальній – буквально одним реченням, що між сторонами спору стосовно дітей немає. Але, як показує практика, дуже часто спір через якийсь час таки з’являється. Тоді слід звертатися до місцевого органу опіки і піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини справи і винесе рішення щодо визначення місця проживання дитини. Рішення є обов’язковим до виконання.
Плюси:
- безкоштовно;
- відносно швидко – у будь-якому разі, точно швидше, ніж питання вирішилося б у суді. Як правило, засідання спеціальних комісій у органах опіки і піклування відбувається у визначені дні раз або двічі на місяць. Тобто за одне-два засідання справа і вирішується. А судитися у нашій державі можна роками.
Мінуси:
- це не обов’язково кінець. Після рішення органу опіки і піклування можна ще звернутися до суду.
Суд
Від цього нікуди не дітися, як ми вже згадували раніше, оскільки за наявності дітей розірвати шлюб можна тільки у судовому порядку. Питання лише в тому, чи вирішиться справа швидко і мирно, чи довго і «з пролиттям крові».
ШВИДКО:
Подання спільної заяви про розлучення + долучення до неї нотаріально засвідченого договору (див. вище) = вирішення питання швидко і цивілізовано; всі задоволені.
ДОВГО:
Є спір між батьками. Подання позову про визначення місця проживання дитини. У таких справах завжди залучається третьою особою орган опіки і піклування, який має надати відповідний висновок про те, з ким дитині краще проживати.
На результат справи впливає ціла серія об’єктивних і суб’єктивних факторів, точний перелік яких вгадати неможливо, бо скільки людей – стільки нюансів:
- дані дитини – вік, стан здоров’я, її ставлення до батька і матері;
- дані батьків – їхнє ставлення до своїх обов’язків щодо дитини, активність у вихованні, фінансове забезпечення.
Слід мати на увазі, що жоден орган ніколи не віддасть Вам дитину, якщо Ви безробітні і не маєте законного джерела доходу. Позиція «залиште дитину мені, в мене просто тимчасові труднощі, роботу я знайду» – завідомо програшна. Також ні суд, ні орган опіки і піклування не можуть передати дитину тому з батьків, хто має проблеми з алкоголем чи наркотиками або поводиться аморально, і цим може завдати шкоди дитині.
Право правом, але не забуваймо, що закони пишуть не боги, і судді, які слухають справу, – теж люди. В абсолютній більшості випадків судової практики дитину залишають з мамою. Юридично це пояснюється принципом 6 Декларації про права дитини від 1959 р. – «малолітня дитина не повинна крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлученою з матір’ю». А суто по-людськи – «ну це ж мама…». Проте бувають випадки, коли дитину залишають з татом (див. попередній пункт).
Плюси:
- додаткова гарантія для того з батьків, котрий виграв справу
- за невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність.
Мінуси:
- довго;
- дорого.
АО “Бачинський, Коломієць та партнери” готові надати Вам юридичну допомогу за здійснити повний правовий супровід у справах про визначення місця проживання дитини. Звертайтесь за контактами, вказаними на нашому сайті.
Вам може сподобатись