Процес розірвання шлюбу – річ не проста. За наявності у подружжя дітей це здійснити можливо шляхом подачі позовної заяви, у якій суд, окрім головної вимоги позивача, вирішує ряд повʼязаних із нею питань. Одним із них є здійснення батьками опіки щодо дитини (тобто як буде здійснюватися виховання дитини, з ким вона проживатиме тощо).
Варто наголосити, що мова йде не про встановлення опіки в буквальному сенсі, адже остання є релевантною у випадку, якщо малолітня дитина позбавлена батьківського піклування.
Проаналізуємо декілька аспектів, на які варто звернути увагу!
Хто буде опікуном дітей після розлучення?
Факт розірвання шлюбу батьками не припиняє їхнього обов’язку піклуватись про дітей, а отже обидва з подружжя мають право на участь у вихованні та розвитку дитини.
Є два можливих варіанта розвитку подій: перший – подружжя укладають між собою договір, у якому детально прописують всі спірні питання (тим самим спрощують роботу для суду).
Другий варіант – коли остання слово буде за суддею, в разі суперечок між сторонами. В цьому разі суд бере до уваги клопотання та докази які сторони подали у своїх документах по суті справи та приймає рішення в якнайкращих інтересах дитини.
Як суд вирішує за ким залишається дитина після розлучення?
У випадку вибору другого варіанту, суд враховує якомога більше критеріїв, які допоможуть вирішити питання щодо залучення батьків у життя дитини, у тому числі з ким буде проживати дитина.
Беруться до уваги як фактори, що характеризують матеріальні спроможності батьків: наявність відповідного житла, роботи, сталого доходу, так і моральні показники: попередні стосунки з дитиною, бажання виховувати дитину в добробуті та емоційний звʼязок із нею.
Звичайно що враховується й позиція самої дитини (якщо вона досягла віку, за якого може виразити свою думку).
Не слід забувати й про роль органів опіки та піклування, які подають до суду письмовий висновок, в якому відображають результати ретельної перевірки умов проживання батьків та інших обставин, які мають значення у справі.
Цікавою є практика Верхового Суду щодо визначення місця проживання дітей. У цьогорічній постанові від 16 лютого 2024 року останній вперше застосував спільну батьківську опіку над дітьми, зазначивши, що почергове проживання із кожним з батьків найкраще забезпечить інтереси дітей (по два тижні із кожним).
Даний підхід ламає усі так звані гендерні стереотипи, нагадуючи нам про існування принципу рівності прав батьків щодо дітей та спільної батьківської відповідальності.
Також, існує стала практика у вирішення спорів про місце проживання дитини (під час воєнного стану). ВС зауважив – «не зважаючи на те, що обставини, які пов’язані із безпекою дитини є істотними, факт впровадження воєнного стану не є визначальною підставою для вирішення того з ким буде проживати дитина».
Участь дитячих психологів у спорах щодо дітей
Як ми зазначали раніше, при вирішенні спорів пов’язаних із дітьми, думка останніх має враховуватись (при такій можливості).
Їхня думка та інтереси мають перевагу над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ «Хант проти України»).
Заради того, щоб вияснити справжню позицію дитини щодо певного питання, необхідно залучати дитячих психологів. Адже думка дитина може піддаватись впливу завдяки різним факторам – тривале проживання з одним з батьків за умови цілеспрямованого уникнення спілкування з іншим з батьків.
Такої ж думки дотримується й Верховний Суд, який у своїх постанові від 24.02.2021 року зазначив, що у справах щодо визначення місця проживання дитини, враховуючи він останньої, бесідувати з нею має психолог. Основна мета цього – оцінка емоційного стану, зрозуміти її інтереси та дізнатись думку стосовно проживання з тим чи іншим з батьків.
Під час опитування дитини в суді, психолог здатен створити більш спокійну атмосферу, яка сприятиме отриманню достовірних відомостей.
Поширені питання, які ставляться перед судом щодо дитини:
Окрім питання щодо визначення місця проживання дитини, поширеними також є ті, які стосуються доступу до дитини, способів участі одного з батьків у вихованні дитини (визначення місця та часу, коли дозволено спілкуватись). Не рідко подаються позови про усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення порядку зустрічей з дитиною. Не оминають суди й аліментних спорів (хоча у відсутності спору можна звернутись у порядку наказного провадження).
Отже, отримання опіки над дитиною після розлучення – складний юридичний та емоційний процес, який вимагає уважного підходу з боку обох батьків. Для успішного вирішення питання про опіку важливо зосередитися на найкращих інтересах дитини, забезпечивши їй стабільність, безпеку та гармонійний розвиток. Водночас важливо намагатися зберегти конструктивні відносини між батьками, аби уникнути конфліктів, які можуть негативно вплинути на дитину. Усі рішення, що стосуються опіки, мають прийматися з урахуванням інтересів дитини та її права на спілкування з обома батьками.