Звільнення працівника без його згоди можливе лише у випадках, передбачених законом, і з обов’язковим дотриманням встановленої процедури. Для цього потрібні підстави, визначені Кодексом законів про працю України (КЗпП), а також точне виконання всіх вимог, щоб запобігти судовим спорам та іншим правовим наслідкам. Розглядаються підстави, варіанти проведення процедури та можливі ризики.
Професійні юристи АО “Бачинський та партнери” надають роз’яснення щодо правил повідомлення працівника та інше.
Законні підстави для звільнення
Підстави припинення трудових відносин в Україні визначає Кодекс законів про працю України. Серед основних підстав є звільнення за власним бажанням працівника. Також допускається дія за згодою сторін та з ініціативи роботодавця згідно статті 40–41 КЗпП. Також законодавство передбачає можливість припинення трудового договору у випадках ліквідації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, невідповідності працівника займаній посаді.
Алгоритм звільнення працівника без його згоди
Звільнення з ініціативи роботодавця регламентується статтею 40 КЗпП. Для його проведення роботодавець повинен мати належне документальне підтвердження підстав, передбачених законом. Процедура включає фіксацію факту порушення або іншої підстави для звільнення.
Важливим є ознайомлення працівника з документами, які підтверджують підставу звільнення. Далі йде витребування письмових пояснень від працівника і видання наказу про звільнення. Останнім кроком є внесення запису до трудової книжки відповідно до ст. 48 КЗпП.
Строки та правила повідомлення працівника
Відповідно до статті 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, а також провести з ним повний розрахунок. Згідно зі статтею 116 КЗпП, у день звільнення роботодавець повинен письмово повідомити працівника про нараховані йому суми та здійснити їх виплату.
Якщо працівник у день звільнення не працював, виплата проводиться не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги. Стаття 233 КЗпП встановлює, що у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду протягом одного місяця з дня вручення копії наказу. У справах про стягнення належних сум встановлений строк протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення про нараховані виплати.
Як уникнути конфлікту?
Щоб мінімізувати ризики конфліктів під час звільнення, роботодавцю важливо діяти виключно в межах закону та дотримуватися вимог Кодексу законів про працю України. Необхідно завчасно документально підтверджувати причини звільнення, належно повідомляти працівника про підстави розірвання трудового договору, а також виконувати обов’язки щодо розрахунку та видачі документів у строки. Важливо вести комунікацію в коректній формі, пояснювати працівнику його права і пропонувати шляхи мирного врегулювання ситуації.
Працівник оскаржує звільнення – що робити
Якщо працівник вважає звільнення незаконним, він має право звернутися до суду відповідно до статті 233 КЗпП. У такому разі роботодавцю варто бути готовим надати докази законності своїх дій. Це може бути наказ про звільнення, пояснення працівника або акти про відмову. Ще розглядаються документи, що підтверджують підстави звільнення.
Не проходять без сліду відомості про своєчасне проведення розрахунку. Суд може поновити працівника на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди. Тому дотримання процедури та належне оформлення документів є ключовими для захисту роботодавця.
АО «Бачинський та партнери» допомагає у складних випадках. Професійний юрист зможе перевірити законність підстав звільнення, підготувати всі необхідні документи, тому телефонуйте.
Вам може сподобатись