Як відкрити медичний центр?

Сьогодні в Україні якість послуг в державних закладах охорони здоров’я часто бажає кращого. А тому приватна медична практика набуває популярності, адже має попит. І замість того, щоб чекати проведення та результатів медичної реформи, варто замислитись про відкриття приватного медичного центру.

Такий медичний заклад в Україні може відкрити як людина з медичною освітою, так і без медичної спеціальності, але з вміннями організувати медичний персонал.

Для відкриття медичного центру перш за все слід обрати організаційно-правову форму здійснення господарської діяльності: ФОП чи юридична особа. Її вибір в цьому випадку здійснюється з урахуванням простоти в реєстрації та веденні обліку фізичною особою – підприємцем. Водночас така форма передбачає і повну відповідальність цієї фізичної особи всім своїм майном.  

Медична практика в Україні підлягає ліцензуванню, а тому перш ніж почати діяльність, потрібно отримати ліцензію. Ліцензія ж видається за наявності підтвердженої матеріально ї та технічної бази, а також кваліфікованого персоналу.

Для медпрактики існують окремі ліцензійні умови (постанова Кабміну від 02.03.2016 № 285), які визначають вимоги до її здійснення та до документів, які необхідно подати.  

Окрім заяви, форма якої затверджена цією ж постановою, подаються відомості про матеріально-технічну базу та наявність персоналу з відповідним рівнем освіти й кваліфікації, а також опис документів у двох примірниках.

Отже, після реєстрації ФОП чи юридичної особи потрібно здійснити такі кроки.

Спочатку знайти приміщення, що відповідатиме вимогам для медичної практики. Розмір приміщення буде залежати від напрямів діяльності медичного центру та кількості персоналу. Для стоматологічного кабінету, наприклад, велике приміщення не потрібне.

Слід врахувати вимоги державних будівельних норм. Так, певні види медичної практики заборонено розміщувати в житлових будинках. Для окремих приміщень встановлено вимоги до їх загальної площі, ширини чи інших характеристик.

Право користування приміщенням (перебування його у власності чи в оренді) має бути документально підтвердженим.

Форма відомостей про матеріально-технічну базу та наявність персоналу з відповідним рівнем освіти й кваліфікації затверджена ліцензійними умовами. У відомостях вказується така інформація: спеціальності лікарів та молодших медичних спеціалістів; види допомоги, що надаватиметься (первинна, екстрена, спеціалізована, високоспеціалізована, паліативна, реабілітація); вивіску на вході з найменуванням, а для ФОП-а з зазначенням спеціальностей; установчі документи – для юрособи; дані про документ, що дає право використовували приміщення; дані про акт санепідемобстеження; перелік приміщень в закладі, а також інформація про їх оснащення; перелік вимірювальних засобів в експлуатації; дані щодо відповідності персоналу вимогам, що стосуються освіти та кваліфікації (з зазначенням ПІБ та документів, що підтверджують кваліфікацію); дані про стаж роботи керівника.

Тобто до моменту звернення необхідно сформувати кадровий склад, а також провести санітарно-епідеміологічне обстеження приміщення.

При цьому лікарі повинні мати стаж відповідної роботи за спеціальністю тривалістю не менш як три роки. Лікарі, що не мають такого стажу, можуть бути допущені до медичної практики тільки після проходження стажування.

Всі заявлені спеціальності мають бути укомплектовані хоча б одним працівником, допускається робота такого працівника за сумісництвом.

На сьогодні ліцензійні умови містять пряму норму щодо можливості видачі ліцензії фізичній особі – підприємцю, який не має кваліфікації лікаря та медичної освіти взагалі. Встановлено лише вимогу для такого ФОП-а укомплектувати штат медичними працівниками. Така норма має позитивно вплинути на розвиток приватної медичної практики, адже дозволяє залучати інвестиції від осіб, які не є медиками.

Заява з документами подається до Мінохорониздоров’я, яке є органом ліцензування для медичної практики, особисто, поштою з описом вкладення або через портал електронних сервісів з накладенням електронного цифрового підпису та в PDF-форматі.

Заява розглядається протягом десяти робочих днів, а рішення за результатами розгляду оприлюднюється на веб-сайті МОЗ.

І лише після оприлюднення рішення необхідно внести плату протягом десяти робочих днів. Тобто якщо у видачі відмовлено – плата не стягується. Розмір плати становить один прожитковий мінімум для працездатних осіб (з початку 2018 року – 1762 грн).

Після оприлюднення наказу про видачу ліцензії протягом місяця мають бути укладені трудові договори з усіма заявленими спеціальностями лікарів та іншими працівниками. Якщо ж укласти договір з кимось неможливо – обов’язково треба повідомити орган, що видав ліцензію.  

Така ліцензія діє протягом необмеженого строку.

Водночас ліцензійні умови вимагають періодичного проходження акредитації. Перший раз така акредитація проводиться через два роки після початку діяльності, в подальшому – кожні три роки.

Крім того, потрібно неухильно дотримуватись ліцензійних умов під час ведення діяльності.

Законодавством передбачена адмінвідповідальність у разі медичної практики без ліцензії, а так само з порушенням ліцензійних умов (ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення) – штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 – 34 000 грн) з конфіскацією, чи без такої.

Кримінальної відповідальності за діяльність без ліцензії на сьогодні не передбачено. Однак, передбачено відповідальність за лікувальну діяльність без отримання дозволу, що здійснюється особою без належної медичної освіти, якщо для хворого спричинено тяжкі наслідки (стаття 138 Кримінального кодексу).