Державно-приватне партнерство – один з найбільш перспективних способів залучення інвестицій у розвиток економіки України. Доволі часто співпраця у рамках ДПП здійснюється у формі концесії, за якою приватний інвестор отримує можливість вкладати кошти у розвиток об’єктів інфраструктури, переданих йому в управління, та отримувати частину прибутку від їх діяльності.
Досить довгий час законодавство України у сфері концесії залишалося застарілим, недосконалим та неузгодженим, зважаючи на що концесія не користувалася попитом ні серед потенційних інвесторів, ні серед органів державної влади та місцевого самоврядування.
Однак, 3 жовтня 2019 року Верховна рада нарешті зробила великий крок вперед у розвитку ДПП в Україні та прийняла новий Закон № 155-ІХ «Про концесію». 18 жовтня Закон було підписано Президентом, а вже 20 жовтня його положення вступили в силу.
Закон визначає концесію як форму державно-приватного партнерства, за якої держава, в порядку та на умовах, передбачених концесійним договором, передає інвестору право на:
- створення, будівництво або управління об’єктом концесії;
- надання суспільно значимих послуг.
При цьому, переважна частина операційного ризику, який охоплює ризик попиту і ризик пропозиції, покладається на концесіонера.
Які ж новації передбачає прийнятий Закон України «Про концесію»?
Зміна порядку проведення конкурсу з визначення концесіонера
Перш за все, закон змінює порядок визначення приватного партнера, тобто концесіонера. Так, відтепер для визначення концесіонера існує 3 основних способи:
- Концесійний конкурс;
- Конкурентний діалог;
- Прямі переговори з орендарем держмайна.
При цьому, проведення концесійного конкурсу або конкурентного діалогу може відбуватися в електронній торговій системі по типу Prozorro на конкурентних засадах, що збільшує рівень відкритості конкурсу. Для кожного із способів визначення концесіонера встановлена окрема деталізована процедура, передбачені жорсткі строки щодо етапів її реалізації.
Зміна строків укладення концесійного договору
За новим законом концесійний договір укладається на строк, який не може бути меншим 5 років та більшим 50 років. Водночас, строк концесійного договору щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг має становити не менше 10 років.
Обмеження щодо концесіонерів
Новий закон передбачає, що концесіонером за договором концесії є лише юридична особа-резидент, тоді як згідно зі старим законом концесіонером міг бути будь-який суб’єкт господарювання, резидент або нерезидент.
Можливість передавати в заставу майнові права, що випливають з договору концесії
Майнові права концесіонера, які виникають в результаті укладення концесійного договору, за погодженням з концесієдавцем, можуть бути предметом застави, за умови, що інше не встановлено концесійним договором. Передача майнових прав у заставу можлива виключно у випадку передачі в заставу всього комплексу прав концесіонера, що випливають із концесійного договору. Звернення стягнення на предмет застави в такому разі здійснюється виключно шляхом заміни концесіонера.
Закріплення права на заміну концесіонера
Новий закон передбачає можливість заміни концесіонера на іншого концесіонера або за ініціативою концесієдавця (у разі істотного порушення концесіонером умов договору), або ж за ініціативою кредитора концесіонера (в порядку звернення стягнення на майнові права концесіонера, що випливають із концесійного договору, які передавалися в заставу).
Порядок та умови заміни концесіонера визначаються прямим договором, який укладається між концесієдавцем, концесіонером та кредитором(кредиторами) не пізніше 180 робочих днів з дня укладення концесійного договору.
Новий концесіонер повинен відповідати критеріям відбору, які встановлені конкурсною документацією. У разі заміни концесіонера відбувається заміна сторони в договорі концесії.
Державна підтримка концесіонера
Закон «Про концесію» передбачає державну підтримку концесіонера, яка може надаватися в один з таких способів:
- виплати плати за експлуатаційну готовність;
- придбання концесієдавцем певного обсягу товарів, робіт чи послуг, що виробляються або надаються концесіонером відповідно до концесійного договору;
- постачання концесіонеру товарів (робіт, послуг), необхідних для виконання концесійного договору;
- будівництва об’єктів суміжної інфраструктури, які не є об’єктами концесії, але необхідні для виконання концесійного договору.
Водночас, закон встановлює гарантії прав суб’єктів концесійної діяльності, особливості концесії на ринках, що перебувають у стані природної монополії, а також щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг.
Крім цього новий закон:
- встановлює чітку процедуру ініціювання та прийняття рішення щодо здійснення ДПП, яка узгоджується із Законом України «Про державно-приватне партнерство»;
- розширює перелік істотних умов договору концесії;
- передбачає можливість передачі вирішення спорів, які виникають у зв’язку з виконанням концесійного договору, до міжнародного комерційного або арбітражу;
- встановлює відповідальність концесіонера за дії залучених субпідрядників;
- передбачає можливість концесіонера відмовитися від договору концесії у випадку, якщо він протягом одного року з дня укладення концесійного договору з вини концесієдавця не набуде права оренди земельної ділянки, необхідної для реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії;
- спрощує процедуру виділення земельних ділянок для проектів ДПП у формі концесії;
- розширює перелік видів концесійних платежів.
Закон «Про концесію» розроблявся із врахуванням норм та стандартів європейського законодавства, тому, безумовно, його прийняття має велике значення для розвитку сфери ДПП в Україні.
Очікується, що Закон дозволить залучити як вітчизняних, так і іноземних інвесторів до розбудови інфраструктури України на взаємовигідних умовах для усіх сторін концесійного договору.
Вам може сподобатись