Ринкова економіка в Україні: фікція чи реальність? (за мотивами роману Айн Ренд «Атлант розправив плечі») – Ярослав Морозов

Автор: Ярослав Морозов

Студент 1 курсу магістратури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

 

Ключові слова: ринкова економіка, свобода, індивідуалізм, держава, євроінтеграція, конституція. 

Вступ. Цього року Україна відзначила 31-річчя своєї Незалежності. З  початку широкомасштабного збройного вторгнення держави-агресора на  територію нашої держави слово «незалежність» набуло у свідомості кожного  українця та українки ще більшого значення і посилилось прагненням свободи та  розвитку. Проте, не слід забувати, що шлях на розвиток європейської ідентичності  України був остаточно закріплений після подій Революції Гідності – підписанням  Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (2014 р.), внесенням змін до Конституції  України щодо закріплення європейського та євроатлантичного курсу (2019 р.) та  набуттям статусу кандидата на членство в Європейському Союзі (2022 р.). 

Війна з державою-агресором триває з 2014 року і до сьогодні, тому для  перемоги над ворогом нам потрібен не лише міцний фронт, але й також міцний  тил. Відповідно, основне питання, якому хотілося б приділити увагу у даній роботі  – утвердження ринкової економіки в Україні з метою успішної інтеграції до ЄС та  розвитку економічної системи на засадах вільного руху товарів, капіталу та  інвестицій. 

Відсутність дієвих ринкових механізмів у державі може негативно впливати  на її загальний економічний потенціал та добробут населення. Відтак, задля  уникнення регресу вбік економічного занепаду та стагнації, у державі повинні  ефективно функціонувати такі механізми, які будуть спроможні підтримувати  існування ринкових відносин (що, власне, і відбувається у державах ліберального типу, на відміну від соціалістичних країн, де розвиток вільних ринкових відносин  стримується «екстрактивними» інституціями). 

Досліджувана проблема. Отже, зважаючи на комплексність цієї проблеми,  хотілося б звернути увагу на те, що основний фокус даного дослідження буде  зосереджений на ролі держави у створенні умов для існування ринкової  економіки. Назва роботи присвячена «оді» підприємництва та індивідуалізму – 

всесвітньо відомій трилогії Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Хоч і будучи за  своєю природою художнім та «утопічним», цей роман висвітлює ідеї, які, як  уявляється, варті наслідування у процесі державотворення та здатні переломити  постсоціалістичний лад, елементи якого, на жаль, існують і досі. 

Актуальність. Актуальність даної проблеми зумовлена закріпленим у  Конституції України європейським і євроатлантичним курсом, що пов’язано із прагненням України стати повноправним членом Європейського Союзу. Однією з  вимог вступу до ЄС (т. зв. «Копенгагенські критерії») є наявність дієвої ринкової  економіки, відтак питання щодо узгодженості із цим критерієм потребує  подальшого удосконалення для України. 

Сучасний стан вирішення. Сучасний стан даної проблеми  характеризується низкою факторів, серед яких важливе місце посідає активна  фінансова та інституційна підтримка з боку урядів іноземних держав – міжнародних партнерів України, діяльність ряду громадських організацій та  ініціатив, які сприяють підсиленню спроможності державних інституцій.  Протягом останніх восьми років в Україні було проведено ряд важливих  євроінтеграційних заходів, серед яких боротьба з корупцією, реформування  системи правоохоронних органів і органів судової влади; у сфері торгівлі, на виконання Угоди про асоціацію з ЄС, було збільшено експорт українських товарів  у ЄС [1, с.32]; а з 1 липня 2021 року вступила у дію земельна реформа, завдяки  якій було відкрито ринок земель сільськогосподарського призначення [2]. 

Крім цього, про значну актуальність побудови ліберального ладу і ринкової  економіки свідчить велика кількість західної літератури таких авторів, як  Ф. Фукуяма, Д. Аджемоглу, Дж. А. Робінсон, Ч. Мілош, Айн Ренд та ін. Деякі з їх  тез будуть висвітлені в основній частині даної роботи. 

Методи. У ході дослідження були використані такі методи, як емпіричне  дослідження (спостереження за тенденціями суспільно-політичного розвитку в  Україні та їх узагальнення); аналіз ролі держави у забезпеченні вільних ринкових  відносин та основних викликів, які при цьому виникають; порівняльний та  порівняльно-історичний методи – із застосуванням інституційного підходу  (співставлення «екстрактивних» та «інклюзивних» інституцій, порівняння тоталітарного і ліберального режимів); контент-аналіз релевантних джерел тощо. 

Основна частина. З метою послідовного викладу змісту дослідження  основна частина складатиметься з трьох тематичних блоків, які  стосуватимуться, відповідно, ролі держави у забезпеченні ринкової економіки,  правового регулювання та необхідних для цього механізмів. 

  1. Держава – Робін Гуд? 

Айн Ренд в одному із томів роману «Атлант розправив плечі», пояснюючи  виклики ринкової економіки словами одного з персонажів, навела таку тезу, яка  суттєво змінює сприйняття легенди про Робін Гуда: 

«Стверджують, що він [Робін Гуд] боровся проти грабіжницьких  правителів і повертав постраждалим награбоване ними, але сенс легенди, яка  дійшла до нас, не в цьому. Його пам’ятають не як оборонця власності, а як захисника нужди, не як оборонця пограбованих, а як годувальника вбогих. Його  мають за першу людину з німбом праведника, який був благодійником і роздавав  багатство, що йому не належало, віддавав те, чого не створив сам… Він втілив  ідею про те, що нужда, а не досягнення, є джерелом права, що ми не повинні  створювати, а повинні лише хотіти, що заслужене нам не належить, натомість  належить незаслужене. Він став виправданням для кожної посередності,  нездатної самостійно заробити собі на життя, яка прагне розпоряджатися  власністю кращих за себе… І це привело нас до теперішнього світу, в якому що  більше людина створює, то більше втрачає свої права…» [3, с.314-315]. 

Тепер, якщо провести аналогію між Робіном Гудом і державою, то можна  побачити, що так звані «екстрактивні» інституції (про них мова йтиме у наступому  блоці) схильні «відбирати» частину доходів успішних підприємців, діяльність  яких зазвичай складає левову частину бюджету держави. За радянського ладу така  тенденція здебільшого простежувалася у зрівнянні заробітних плат працівників,  обмеженні розкоші та усілякому руйнуванні вільної конкуренції на ринку. 

Соціалістичні держави, на кшталт Робін Гуда, здійснюють перерозподіл  суспільного багатства та виконують патерналістську роль у суспільному  житті, що значно обмежує потенціал продуктивних верств населення (підприємці,  науковці, інженери та ін.). У результаті такого обмеження, найбільш успішні  представники цих та інших верств не можуть більше досягати якісного розвитку і,  натомість, вимушені не лише не використовувати власний потенціал на повну, а й  за власний кошт задовольняти потреби тих, хто поступається їм за здібностями і  продуктивністю. Тобто, в умовах, коли відсутні будь-які стимули вдосконалювати рівень виробництва та науково-технічних розробок, автоматично  знижується економічний потенціал і добробут держави. 

Після розпаду СРСР більшість пострадянських держав переживали етап  трансформації від соціалістичного ладу до ліберального і в деяких з них, у тому числі в Україні, на жаль, цей етап ще триває. Відповідно, у значної частини  населення зберігся у свідомості «ідеал Робін Гуда», тобто стереотип, згідно з яким  держава повинна втручатися у всі сфери суспільного життя та забезпечувати  потреби неспроможних (тобто нездатних досягти успіху у власній справі)  громадян. Тим не менш, питання меж втручання держави, насправді, є досить  дискусійним, але основна теза тут – це необхідність побудови державного  механізму, який був би спроможний, з одного боку, гарантувати вільні ринкові  відносини поза втручанням у їх розвиток без нагальних на те потреб, а з  іншого – забезпечувати потреби соціально вразливих верств населення. Як  зазначає з цього приводу видатний конституціоналіст В. Речицький, будь-яка  держава – з точки зору призначення конституційного регулювання – є суворим  Левіафаном, а обмежувати державу-Левіафана, який, може становити загрозу вільному існуванню суспільства, здатна саме конституція, яка покликана  закладати основи ринкової економіки та обмеження свавілля держави [4, с. 82]. 

  1. Сила конституції. 

Зловживання владою, видання неправомірних актів з метою задоволення  власних інтересів – це те, що, нерідко характеризує посадовців у постсоціалістичних (але не виключно) країнах. Відтак, видається доцільним за  відправну точку цього блоку використати цитату одного з «мародерів-чиновників»  у романі «Атлант розправив плечі»: 

«Невже ви справді думали, наче ми прагнемо, щоб цих законів  дотримувалися?.. Ми хочемо, щоб їх ламали. Кому потрібна держава із  законослухняними громадянами?.. Але просто встанови такі закони, яких не  можна ні дотримуватись, ні виконувати, ні інтерпретувати об’єктивно – і ти  створиш державу порушників, а потім розбагатієш на їхній провині…» [3, с.134]. 

Як вже було згадано вище, провідна роль держави – забезпечувати  нормальне функціонування ринкових відносин та не допускати зловживань ні з боку суб’єктів цих відносин, ні з боку чиновників, які наділені певною  компетенцією у цій сфері. Проте, приватна власність та індивідуалізм нерідко  знаходяться під загрозою їх обмеження внаслідок прийняття тих чи інших  неправомірних рішень. 

Безумовно, з метою запобігання таким зловживанням у державі повинна  діяти ефективна конституція з чіткою системою поділу влади – принципу,  покликаного забезпечити послідовність державного управління за різними  напрямками: законотворчість, конкретизація і виконання норм законодавства,  адміністративний і судовий контроль [6, с.863]. Саме конституція покликана  обмежити свавілля органів державної влади та сприяти утвердженню принципів  свободи та вільного ринку. Якщо, наприклад, взяти до уваги текст Конституції  України, то в ньому «свобода» взагалі не віднесена до конституційних цінностей  [7, с. 27], що ставить під сумнів визнання її як такої. Оскільки Конституція – це  основоположний акт (т. зв. «суспільний договір»), то її норми повинні  розглядатися не тільки як декларативні, а як керівні положення, які визначають  вектор розвитку держави та суспільного ладу. До того ж, свобода є фундаментом  дієвої ринкової економіки (свобода підприємництва, свобода руху товарів і  капіталу тощо), а тому закріплення даного принципу на конституційному рівні  сприяло б лібералізації суспільно-політичного ладу в Україні. 

Успішна побудова ринкової економіки також залежить від характеру діяльності органів державної влади – «екстрактивного» чи «інклюзивного». Для  «екстрактивних» суспільств характерним є відсутність будь-якого плюралізму  на ринку, свободи чи варіативності вибору та можливостей. Усе зводиться до  суворого централізованого управління, за якого правляча верхівка збагачується за  рахунок більшості. Яскравим прикладом є централізоване керівництво  промисловістю в Радянському Союзі: стрімке економічне зростання було  зумовлено «вижиманням» усіх наявних ресурсів – від технологічних до людських, але це зростання поступово згасало аж до повної зупинки, коли виснажились ті  ресурси, за рахунок яких воно існувало. 

На відміну від цього, «інклюзивні» владні інституції підтримують інакший  розподіл ресурсів, де кожен має масу можливостей, які він сам вирішує як їх  використовувати. Для «інклюзивності» необхідне існування захищеного права  приватної власності, ефективної правової системи та забезпечення сфери послуг,  доступних для кожного, і де кожен може вільно укладати угоди та інші  правочини; так само необхідна свобода введення на ринок нових підприємств та  свобода вибору власної діяльності [8, с. 89]. Саме завдяки інклюзивному типу  управління видається можливим утвердження ринкової економіки в Україні, але  для цього слід подолати ряд викликів, серед яких – корупція, відсутність дієвого  антимонопольного контролю, варіативності вибору та ін. 

  1. Індивідуалізм. 

Ринкова економіка базується на піднесенні індивідуалізму та конкуренції.  Але існування вільного ринку неможливе без забезпечення державою додаткових  стимулів для учасників ринкових відносин. В історії такі стимули могли являти  собою надання земель у власність для їх подальшого освоєння і оброблення  (наприклад, Homestead Act у США). Наразі такими стимулами можуть бути:  доступ до фінансових інституцій, до освіти, вільний вибір професійної діяльності,  заохочення роботодавців застосовувати передові технології у виробничому  процесі; доступ до політичних інституцій, участь у демократичних процедурах  (обрання представників від народу та їх заміна у разі неналежного виконання  обов’язків), а також доступ до якісних публічних послуг (правосуддя,  забезпечення правопорядку, медицина, інфраструктура та ін.). Такі стимули, якщо  вони є якісними та загальнодоступними, – це ефективна рушійна сила, яка  мотивує до підвищення продуктивності, пошуку нових технологій і способів виробництва, та сприяє появі варіативності товарів і послуг на ринку і, відповідно,  зростанню попиту на них. 

Крім стимулів, гарантом індивідуалізму є визнання ірраціонального  начала у ринкових відносинах, тобто відсутності будь-яких обмежень,  пов’язаних із раціональністю виробництва (окрім тих, що передбачені у  законодавстві). Інакше кажучи, кожен може використовувати будь-які способи і  методи виробництва, крім тих, що заборонені законом – не обмежуючись при  цьому категоріями «раціональності» чи «доцільності». Про цей принцип  метафорично згадує Ч. Мілош, демонструючи його явну перевагу над  раціоналізмом: «Американці порівнюють демократію до нездарної дараби [плота],  на якій кожен веслує в інший бік. Повно вереску і взаємних лайок, і нелегко  спромогтися на веслування в одному напрямі. У зіставленні з такою дарабою  бойова галера тоталітарної держави виглядає імпозантно. Буває, однак, що там, де  розіб’ється тоталітарний швидкий корабель, пропливе нездарна дараба» [9, с. 49]. 

Висновки. Тож ринкова економіка в Україні – фікція чи реальність? Для того, щоб це остаточно стало реальністю, в Україні ведеться робота на  державному та місцевому рівнях не без допомоги міжнародних партнерів, яка є  ключовою для успішної євроінтеграції нашої держави. Проте, як результат даного  дослідження, хотілося б виокремити такі напрямки дій для утвердження ринкової  економіки в Україні, які б заклали ідеологічний та нормативний фундамент: 

  1. Обмежувачем держави від свавільних дій у соціально-економічній та  політичній сферах повинна бути конституція. 
  2. Конституція повинна чітко встановлювати обмеження державної влади з  тим, щоб вона не перешкоджала існуванню вільних ринкових відносин та  стримувала несанкціоноване втручання держави у їх перебіг.
  3. Статтю 3 Конституції України варто доповнити словом «свобода» для  закріплення найголовнішої конституційної цінності вільного суспільства та  ринкових відносин.
  4. Держава повинна забезпечувати належні стимули для розвитку ринкових  відносин, зокрема через доступ до якісних фінансових та соціальних послуг, якісне та підзвітне народові представництво його інтересів в органах державної  влади. 
  5. Боротьба з корупцією, посилення антимонопольного контролю та  забезпечення вільного переміщення товарів і послуг – одні з найголовніших  передумов утвердження ринкової економіки в Україні.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

  1. Звіт про виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським  Союзом 2015-2020. 180 с. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/zviti-pro vikonannya/aa-implementation-report-2015-2020-ukr-final.pdf (дата звернення  20.11.2021). 
  2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу  земель сільськогосподарського призначення: Закон України від 31.03.2020 № 552- IX / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text (дата звернення 20.11.2021). 
  3. Айн Ренд. Атлант розправив плечі. Частина друга. Або – або. Переклад з  англійської Софії Андрухович. Київ: Наш Формат, 2015. 472 с. 4. Речицький В. Конституціоналізм. Коротка версія. Читанка з  конституціоналізму для зацікавлених. Харків: Вид-во «Права людини», 2014. 264с. 5. J.V. Achenbach. Separation of powers and the role of political theory in  contemporary democracies. I•CON 15. 2017, P. 863. URL: https://cutt.ly/rnCSyFJ (дата  звернення 24.11.2021). 
  4. Речицький В. Неформальний конституціоналізм. Харків: Вид-во «Права людини», 2018. 356 с. 
  5. D. Acemoglu, J.A. Robinson. Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity and Poverty. 1st ed. New York: Crown. 2012. 529 p. URL:  http://norayr.am/collections/books/Why-Nations-Fail-Daron-Acemoglu.pdf (дата  звернення 24.11.2021). 
  6. Мілош Ч. Поневолений розум: перекл. Б. Струмінського. Сучасність.  1985. 264 с.

Ми вам
зателефонуємо

Замовити дзвінок