Розвиток ІТ бізнесу в Україні спричинює постійний пошук оптимальних, законних та вигідних схем діяльності у цій галузі.
Незважаючи на те, що в даній сфері популярним і вигідним є фріланс, рано чи пізно постає необхідність створення певної організаційної форми, яка б дозволяла позиціонувати себе на ринку та вберегтися від податкових та фінансових ризиків.
У цьому циклі статей ми розглянемо основні форми побудови ІТ-компаній в умовах українського та міжнародного ринку, їхні основні переваги та ризики.
Для початку варто зазначити, що фактично у кожній схемі присутній іноземний елемент. Оскільки наявність іноземних замовників або ж компаній у закордонних юрисдикціях зустрічаються у переважній більшості ІТ-проектів в Україні, ми розглядатимемо саме такі схеми.
Отже, перша і найпростіша схема, з якої починається майже кожен ІТ-бізнес у Львові і не тільки:
Замовник (іноземна компанія) – ФОП (Україна)
Замовлення від закордонних компаній українські фрілансери мають можливість отримувати багатьма способами. Такими можуть бути і використання бірж для фрілансерів, і участь в різних проектах, рекомендації, пошук працівників (підрядників) тощо. Зрештою, високий рівень і широка пропозиція українських спеціалістів в галузі розробки програмного забезпечення відомі на міжнародному ринку.
Якщо один, декілька чи команда девелоперів (ФОПів) працюють над одним проектом для кінцевого клієнта, без створення власної компанії, їм в будь-якому разі потрібно отримувати гроші з закордону.
Останнім часом українське законодавство значно спростило можливість отримувати кошти від закордонних компанії для фрілансерів (можливість використання інвойсів замість актів наданих послуг, скасування необхідності перекладу письмового договору тощо). Однак багато проблем все ж залишилось.
До переваг такої схеми бізнесу можна віднести наступні:
- Вона часто є найкращою для пробних проектів чи старту бізнесу
- Дозволяє отримувати гроші у валюті (з врахуванням обов’язкової конвертації частини виручки)
- Мінімальні організаційні затрати (бухгалтерія для ФОПа є простою, відсутність корпоративних, трудових відносин);
- Незалежність і самостійність кожного фрілансера
Недоліками такого спрощеного варіанту завжди будуть:
- Більшість серйозних замовників у великих проектах хочуть працювати з компанією, а не окремими особами
- При розширенні проекту на певному етапі виникає питання позиціонування свого бізнесу на ринку як окремої одиниці
- Податкові ризики та ризики у відносинах з контролюючими органами: місце діяльності, суборенда офісу, пошук підрядників, питання щодо господарської діяльності тощо.
При правильно оформлених відносинах із Замовником та за умови доброго знання своїх прав, більшість ризиків можна уникнути або зменшити.
Але знову ж таки, при розширенні проекту та команди, збільшенні платежів та виходу на ринок в галузі, з часом постане необхідність створення певного організаційного та фінансового «центру» для такої діяльності.
Основні варіанти: ФОП-посередник (керівник проекту з функціями орендаря офісу, особи яка отримує та розподіляє кошти, здійснює контроль), компанія у закордонній юрисдикції, компанія-посередник в Україні, коворкінг тощо.
ФОП-посередник
Наступна схема, яка органічно випливає з попередньої, передбачає виділення найпростішого посередника – фізичної особи-підприємця, на яку покладаються організаційні функції і функції контролю.
Такий варіант як правило застосовується, якщо іноземний замовник (часто аутсорсингова компанія) набирає команду розробників в Україні під один чи декілька проектів.
Іноземний замовник в такому випадку не зацікавлений у створенні окремої господарської одиниці в Україні (дочірньої компанії чи представництва), оскільки усі підрядники працюють в межах його проекту, передають усі IP права, а сам проект є власністю закордонної компанії або її кінцевого клієнта.
Це дає закордонній компанії певну гнучкість, оскільки з закриттям проекту не виникає жодних питань щодо припинення чи реорганізації компанії чи представництва в Україні.
Клієнт обирає одну особу, яка фактично керує його бізнесом на території України. Така особа реєструється ФОПом, здійснює функції проектного менеджера, приймає усю або частину платежів на себе, розподіляє їх на витрати для розробки проекту та на оплату послуг інших фізичних осіб-підприємців.
Крім того, часто така особа є орендарем офісу, і може здавати в суборенду робочі місця виконавцям проекту.
Така схема має певні нюанси і недоліки.
Обмеження схеми
До першої групи обмежень у даній структурі можна віднести кількісні обмеження, які стосуються сум платежів та величини команди.
Дохід фізичної особи-підприємця, яка перебуває на третій групі єдиного податку, не може перевищувати 5000000 гривень в рік. Таким чином, при великих оборотах і великій команді один ФОП не може приймати на себе та розподіляти оплату за послуги усіх розробників. Часто платежі розподіляються на усіх чи декількох ФОПів для зменшення податкових ризиків.
Дана схема взагалі рідко застосовується при великій кількості виконавців, оскільки зі зростанням команди сильно зростають ризики виходу з правового поля при такій діяльності.
Другим нюансом є питання приміщення офісу та основних засобів.
Якщо одна й та сама особа здійснює функцію орендаря офісу і одночасно приймає на себе значну частину платежів для команди з закордону, це може викликати питання з боку контролюючих органів, оскільки в цьому вбачаються ознаки діяльності іноземної компанії в Україні без реєстрації, ухилення від сплати податків та приховування трудових відносин.
Фактично, ФОП-посередник буде особою, яка в разі перевірок нестиме усю відповідальність за таку структуру, яка хоч і є повністю законною, однак не повністю вписується в рамки нормальної організації бізнесу.
Що стосується основних засобів та комп’ютерної техніки, може виникнути питання щодо їх власника. Фактично, замовник не зможе прямо придбати їх для свого бізнесу в Україні, оскільки де-юре бізнесу у нього тут немає. Проблеми можуть виникнути в разі пошкодження чи крадіжки майна (в тому числі членами команди) або ж при обшуках чи перевірках.
Насамкінець варто зазначити, що часто основною проблемою функціонування такої структури є її нерозуміння самими учасниками.
Так, розробники не завжди розуміють, що вони працюють за договорами про надання послуг, є незалежними підрядниками і не працюють на українську компанію, оскільки такої не існує.
Іноземні замовники в свою чергу не завжди розуміють, що певні схеми оплат чи відшкодування поточних витрат бізнесу в договорах з українською стороною прописати просто не можливо, оскільки це одразу спричинить виведення структури за межі законного функціонування.
Тому, розглянута схема рекомендована для невеликих коротко- або середньострокових проектів іноземних клієнтів в Україні, та не є доцільною для великих стартапів чи власне українських проектів, навіть коли залучаються іноземні інвестори.
Про ці та інші схеми читайте у наступних наших публікаціях.
Старший юрист практики ІТ права АО «БК Партнерс» Наталя Василечко
Для вибору найоптимальнішої схеми для вашого бізнесу з врахуванням усіх ризиків та переваг, звертайтеся за контактами, вказаними на сайті та телефонуйте 096 002 01 00
Вам може сподобатись