Звична державна підтримка виробників електроенергії з відновлювальної енергетики – у вигляді гарантованого викупу всього обсягу електроенергії за «зеленим» тарифом – дуже скоро може зазнати змін.
«Зелений» тариф сам по собі є досить привабливим для інвестицій і на сьогодні уже випередив світовий рівень інвестицій у викопне паливо.
Однак, досить великий «зелений» тариф, а також наявність гарантії викупу всієї виробленої енергії, спричиняє підвищення її кінцевої вартості для споживачів.
Вроблені «зелені» кіловати в подальшому змішуються з дешевшими «атомними» та виробленими на великих гідро- та теплоелектростанціях, а потім за усередненим тарифом продаються енергопостачальним компаніям, для реалізації їх споживачам.
Так, у 2017 році «зелена» енергія становила лише 1,5% від загального обсягу виробленої електроенергії. Відсоток оплати з Оптового ринку за цю «зелену» енергію становив 7,5%. Як бачимо цифри істотно різняться.
Серед особливостей великих «відновлювальних» електростанцій – різко змінні режими роботи. Наслідком цього є додаткові витрати на підтримання резервних потужностей, а також на диспетчеризацію, які власниками не компенсуються.
В сучасних умовах поширеними є думки про застарілість «зелених» тарифів та їх неефективність, особливо в контексті ситуацій у деяких європейських державах. Зобов’язання викупу всієї «зеленої» електроенергії можуть спричинити негативні наслідки для державного бюджету.
Водночас, розвитку альтернативної енергетики сприяє зниження витрат при будівництві сонячних та вітрових електростанцій. Це зумовлено поступовим здешевленням обладнання через активний розвиток технологій в цій сфері.
У Верховній Раді України на сьогодні опрацьовується ряд законопроектів, спрямованих на зниження надлишкового цінового навантаження на споживачів електроенергії.
Законопроектом № 8449 від 07.06.2018 пропонується запровадити обрання суб’єктів електроенергетики, яким буде надана держпідтримка, на конкурентних засадах – на аукціоні. Аукціон стане своєрідною альтернативою фіксованому «зеленому» тарифу.
Проект змінює умови надання підтримки не для всіх – лише для електростанцій, потужність яких перевищує певні норми. Так, сонячні електростанції з потужністю понад 10 МВт та вітрові більш як 20 МВт братимуть участь в аукціоні.
На звичному «зеленому» тарифі залишаться менш потужні «зелені» електростанції, станції будь-якої потужності, що введені до липня 2019 року, а також ті, які уклали попередні договори про купівлю енергії за «зеленим» тарифом.
Ризик у випадку ухвалення законопроекту виникає для інвесторів, що вже почали реалізувати проекти згідно з фінансовим планом та визначеними економічними показниками, але не потрапляють під «винятки із аукціону». Їм потрібно буде адаптувати проект під нові правила, що може вплинути на визначені раніше економічні показники.
Проводити аукціон планується в такому порядку. Кабмін визначатиме квоту держпідтримки на рік за поданням Міненергетики. Квота буде містити частку кожного відновлювального джерела та може включати регіональні квоти.
Перший аукціон стосуватиметься розподілу квоти на 2020 рік.
Квоти пропонується ділити на лоти різних розмірів з обмеженням максимального розміру, а також граничного розміру лоту, що може бути придбаний одним учасником (або кількома учасниками з одним кінцевим бенефіціарним власником).
Переможцем визначатиметься учасник, який запропонував найнижчу ціну енергії, за якою він готовий її виробляти з альтернативних джерел (найнижчу аукціонну ціну).
Встановлюється також граничний розмір аукціонної ціни – розмір «зеленого» тарифу відповідної категорії.
Переможець зобов’язується побудувати та ввести в експлуатацію об’єкт відновлюваної енергетики протягом трьох років з дати підписання договору.
Окрім основного законопроекту № 8449 на сайті Верховної ради України зареєстровано 7 альтернативних. Основні відмінності між ними полягають у зміні дати запровадження аукціонів (2020, 2025 роки). Також є різні підходи до визначення суб’єктів альтернативної енергетики, для яких участь в аукціоні буде обов’язковою. В одних законопроектах пропонується аукціони зробити обов’язковими для всіх, щоправда їх запровадження відтерміновується, в інших зменшується потужність об’єктів електроенергетики для «порогів аукціону». Зокрема законопроект 8449-3 передбачає обов’язкову участь в аукціоні сонячних електростанцій потужністю більше 0,5 МВт, вітрових – більше 3 МВт, біомаси – більше 3 МВт. Також вказаний законопроект змінює строк надання державної підтримки з 20 років на 15 років.
Зазвичай значна кількість законопроектів з’являється тоді, коли є бажання затягнути процес прийняття відповідного Закону. Кому це вигідно в даній ситуації? Мабуть тим, хто не зможе користуватись із діючого «зеленого» тарифу після запровадження умов аукціонів.
На нашу думку, процедура проведення аукціону має бути максимально прозорою з метою уникнення зловживань, домовленостей між «гравцями» у цій сфері та виникнення нових корупційних схем. Найбільш ефективними на сьогодні показали себе електронні платформи проведення торгів, наприклад ProZorro, що мінімізують прийняття рішень та взагалі втручання людського фактору. Однак, і у випадку використання електронних систем проведення аукціонів часто можливо знайти схеми, щоб обійти правила.
Проект Закону 8449, так само як і альтернативні законопроекти, передбачають використання електронних торгових систем (онлайн платформ), та зобов’язують Кабінет Міністрів України розробити відповідний порядок проведення аукціонів. Тож сподіваємось, що запровадження справді публічного аукціону із використанням доступних онлайн платформ, якщо навіть не виключить усі можливі ризики, то точно їх мінімізує.
Вам може сподобатись