Ліцензія на посередництво у працевлаштуванні за кордоном

Виїзд  українців за кордон на постійне місце проживання чи на роботу продовжує непокоїти представників влади або хоча б змушує їх говорити про це. Трудова еміграція є однією з основних причин для підвищення мінімального рівня заробітної плати.

Зупинити відтік кваліфікованих кадрів намагаються через залучення іноземних інвестицій, що сприяє появі більш платоспроможних роботодавців. Запровадженням величезних штрафів уряд прагне вивести зайнятість з тіні та захистити права працівників, які неспроможні здійснити це самостійно.

Незважаючи на це, робота за кордоном приваблює багатьох українців, а посередництво у працевлаштуванні – стає популярним видом бізнесу. Такий вид бізнесу розпочати відносно нескладно, а здійснювати його можуть як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці. Необхідно лише пам’ятати про законодавчі вимоги щодо отримання ліцензії на посередництво у працевлаштуванні та знайти надійного партнера – роботодавця або ж посередника за кордоном.

 

Трохи статистики

За інформацією Державної служби статистики протягом 2017 року за кордоном через ліцензованих посередників було офіційно працевлаштовано 83,8 тис. українців. У 2018 році цей показник зріс до 97,1 тис. осіб, тобто майже на 20%.

Однак офіційні цифри стосуються виключно легально працевлаштованих українців через ліцензовані компанії. Натомість, неофіційна статистика свідчить про 4 чи навіть 5 млн українців, що перебувають на “заробітках” за кордоном.

Найпопулярнішими країнами є Польща, Росія, Угорщина, Чехія та Німеччина. Ліцензії на посередництво у працевлаштуванні саме в цих країнах користуються на сьогодні найбільшим попитом, в тому числі – й серед наших клієнтів.

Не останню роль в популярності деяких європейських країн, зокрема, Чехії та Німеччини, відіграє спрощення ними процедур працевлаштування іноземців. Існує своєрідна конкуренція між країнами Європи за можливість залучити іноземних працівників.

 

Чи дійсно потрібна ліцензія?

Поширеною в Україні є практика так званого “посередництва” на підставі договору про інформаційні послуги, за яким компанія лише надає потенційному працівнику інформацію про існуючі в певній країні вакансії. Такі “посередники” насправді не мають “зобов’язань” перед працівниками, не надають жодних гарантій у працевлаштуванні, не звітують щодо кількості працевлаштованих, а їхня діяльність не контролюється Міністерством соцполітики.

Відповідно, довіряти таким “посередникам” не слід. За інформацією Міжнародної організації праці станом на травень 2018 року близько 21 млн осіб  у світі були залучені до примусової праці. Щоб не стати жертвою торгівлі людьми, потенційним трудовим мігрантам слід бути обережними та перевіряти наявність ліцензії у посередника.

Відносна складність процедури отримання ліцензії – це спроба максимально захистити права потенційних працівників-українців та не допустити зловживання з боку іноземних роботодавців.

Однак, законодавчі вимоги щодо отримання ліцензії ігноруються багатьма компаніями. Часткова дерегуляція у сфері ведення бізнесу, скасування кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення господарської діяльності дозволили частково розслабитись підприємцям. Хоча назвати таке ставлення до закону виправданим не можна.

 

Чому не слід працювати без ліцензії?

Законодавство встановлює два види відповідальності у випадку посередництва без ліцензії.

Адміністративна відповідальність передбачена статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та встановлює санкцію у вигляді штрафу від 17 тис. грн до 34 тис. грн з конфіскацією отриманих коштів або без конфіскації.

Ст. 53 Закону “Про зайнятість населення” встановлює фінансову відповідальність – штраф у 20 мінімальних заробітних плат (у 2019 році – 83 460 грн).

Вказані штрафи можуть бути застосовані одночасно: адміністративний – на керівника юридичної особи, фінансовий – на компанію, що здійснювала посередництво без ліцензії.

Крім страху бути притягнутим до відповідальності, потенційним посередникам, що планують діяти без ліцензії, слід пам’ятати і про недовіру з боку потенційного трудового мігранта. Ризик потрапити в трудове рабство є досить великим та спонукає ґрунтовно підійти до вибору посередника.

З якісним юридичним супроводом процедура отримання ліцензії для посередника істотно спрощується та не є надто складною, як це може здатися на перший погляд. Тому краще отримати ліцензію, вести діяльність в межах закону та не боятись втратити бізнес після першої перевірки.

 

Що необхідно для отримання ліцензії на працевлаштування за кордоном?

Загалом для отримання ліцензії необхідно звернутись до Мінсоцполітики з пакетом документів, перелік яких залежить від схеми працевлаштування.

Фактично, всі документи можна поділити на три категорії.

По-перше, документи від української компанії: заява про отримання ліцензії, відомості про матеріально-технічну базу компанії, довідка про відсутність контролю з боку держав-агресорів та опис документів.

По-друге, документи від іноземного роботодавця: документ про реєстрацію компанії, її адресу, види діяльності та керівника, проект трудового договору, інформація про договори з профспілками чи про їх відсутність.

По-третє, документ про співпрацю між українською компанією та іноземною, що залучає працівників (зовнішньоекономічний контракт).

Якщо співпраця здійснюється безпосередньо з іноземною компанією – роботодавцем, в якій потенційні працівники будуть працевлаштовані, вказаних вище документів буде достатньо.

Якщо ж у процедурі бере участь ще один суб’єкт – іноземний посередник, додатково потрібен договір між таким посередником та кінцевим роботодавцем, що регулює відносини між ними. Зовнішньоекономічний контракт в такому випадку укладається з компанією-медіатором, а не з кінцевим роботодавцем.

ЗЕД-контракт складається двома мовами, одна з яких – українська, інша – англійська або мова країни працевлаштування.

Проект трудового договору також складається двома мовами, має бути підписаний потенційним роботодавцем, а його зміст – відповідати мінімальним гарантіям для працівників, що визначені українським законодавством та законами країни працевлаштування.

Всі “іноземні” документи потрібно легалізувати, перекласти на українську мову, а переклади – посвідчити нотаріально. Спосіб легалізації визначається залежно від країни працевлаштування: для одних держав потрібен апостиль, з іншими Україна має угоди про взаємне визнання документів.

 

Обов’язковий юрист та офіс для отримання ліцензії

У штаті посередника згідно з ліцензійними вимогами має бути працівник з вищою юридичною освітою. Ця ліцензійна вимога може бути дотримана також шляхом укладення аутсорсингового договору із юридичною компанією чи адвокатським об’єднанням, що значно дешевше, ніж “тримати” юриста в штаті.

Для отримання ліцензії потрібне приміщення (офіс) у власності чи в користуванні. Відомості про адресу та підставу користування (документи про право власності, договір оренди, тощо) зазначаються під час подачі пакету документів до Мінсоцполітики.

 

Розгляд документів та строк дії ліцензії. Чи легко її втратити?

Строк розгляду документів – 10 робочих днів після отримання. Зі спливом цього строку  приймається рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії.

Плата за ліцензію у 2019 році становить 1921 грн та вноситься протягом 10 робочих днів після оприлюднення рішення про її видачу. Таким чином, у разі відмови – кошти не сплачуються. Але в разі невнесення плати – ліцензія анулюється.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Після отримання ліцензії важливо дотримуватись умов провадження діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Ліцензіат (Мінсоцполітики) періодично перевіряє стан дотримання компаніями-посередниками ліцензійних умов. Неусунення виявлених під час перевірки порушень – підстава для анулювання ліцензії.

 

Що у підсумку?

Кількість виданих ліцензій свідчить про популярність діяльності з посередництва. Лише за перші два місяці 2019 року органом ліцензування було видано 41 ліцензію, з них у Львові – лише 3. Регіональний ринок не є переповненим компаніями-посередниками.

Загальна кількість підприємств, що мають ліцензію на посередництво становить 1793.

Звісно, відтік кваліфікованого персоналу в інші країни негативно позначається на ринку праці та іміджі країни в цілому. Кадри, які залишаються, часто не є професіоналами своєї справи, але роботодавці змушені наймати тих, хто залишається. Трудові мігранти з України можуть бути сприйняті як менш вимогливі, порівняно з їхніми конкурентами-резидентами. Адже обов’язково існує причина, що спонукала їх їхати за кордон в пошуках роботи – недостатній рівень заробітної плати, погані виробничі умови чи щось інше. І порівнювати умови праці такий працівник буде з українськими, якими він незадоволений, а не з найкращими з можливих.

Водночас, бажання виїхати за кордон в пошуках роботи, змушує роботодавців конкурувати за працівників, покращуючи умови праці та рівень її оплати. Деякі українські роботодавці (найчастіше міжнародні компанії з офісами по всьому світу) вже сьогодні намагаються забезпечити умови та оплату праці на європейському рівні.

Процедура отримання ліцензії є досить складною, однак досвід у цій сфері та кваліфікація дозволяє нам якісно здійснити підготовку та аналіз необхідних документів, а також супровід отримання ліцензії, що істотно спростить життя потенційному ліцензіату.

 

Ми вам
зателефонуємо