Практично кожна людина рано чи пізно стикається з питанням спадкування майна. Як відомо, спадкування може здійснюватися за законом і за заповітом.
На жаль, правовий інститут заповіту в Україні не користується такою шаленою популярністю, як у більшості європейських держав.
За останніми статистичними даними лише 20% українців складають заповіти – це переважно люди, які бояться, що їхнє майно залишиться державі або особи, які у своєму житті вже мали проблеми зі спадкуванням за законом.
Що таке заповіт?
Заповіт – це особисте розпорядження, яке робить людина (заповідач) на випадок своєї смерті. Заповіт складається лише особисто (його не може від вашого імені підписати представник за довіреністю чи адвокат) і може стосуватися не тільки майна, а й прав і обов’язків заповідача.
ЧИ МОЖНА ОСКАРЖИТИ ЗАПОВІТ?
Попри, здавалось би, незначну кількість заповітів, однією з найчисленніших категорій судових спорів про спадкування є справи щодо визнання заповіту недійсним. Представництво ваших інтересів у суді збільшить ймовірність успішного вирішення питання. Близько 60% позовів про оскарження заповіту подають близькі та далекі родичі, діти від попередніх шлюбів, які виявляються обділеними спадкодавцем.
Переважна більшість проблем із визнанням заповіту недійсним виникає саме через незнання окремих особливостей правого механізму спадкування за заповітом.
Законодавством встановлено два види недійсності заповіту – нікчемний та оскаржуваний.
Читайте також: Порядок оформлення спадщини.
Нікчемні заповіти
Нікчемний заповіт – це заповіт, що не створює юридичних наслідків, не підлягає виконанню і не потребує визнання його недійсним судом. Тобто нема потреби оскаржувати такий заповіт в суді, оскільки він є недійсним в силу прямої вказівки на це в законі.
Заповіт є нікчемним, якщо він:
- складений особою, яка не мала на це права. Наприклад, людиною, яка була визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною у зв’язку з психічним розладом чи зловживанням спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо; малолітньою чи неповнолітньою особою; представником від імені заповідача.
- складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Наприклад, не підписаний заповіт, заповіт без зазначення місця та часу його складання, усний або не посвідчений нотаріусом чи іншою уповноваженою законом особою заповіт.
Оскаржувані заповіти
На відміну від нікчемного заповіту недійсність оскаржуваного заповіту встановлюється у судовому порядку. За загальним правилом заповіт можна оскаржити і він може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Це означає що:
- заповіт складено у момент, коли особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення такого психічного стану особи в момент складання нею заповіту обов’язковим є проведення посмертної судово-психіатричної експертизи (іноді – ще й почеркознавчої експертизи). Висновок такої експертизи є вагомим доказом, проте не тягне за собою «автоматичного» визнання заповіту недійсним, оскільки рішення приймається судом із врахуванням всіх наявних доказів в сукупності.
- заповіт складено особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку іншої особи.
Врахуйте, що окрім загальних підстав недійсності існує ще один можливий шлях оскарження заповіту – наявність недостойних спадкоємців. З переліку спадкоємців виключаються особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни чи скасувати його і таким чином сприяли виникненню права на спадкування у них самих або збільшенню їхньої частки у спадщині.
Недійсним може бути визнаний як весь заповіт, так і його частина (окреме розпорядження), при цьому недійсність окремого розпорядження з заповіту не тягне за собою недійсності іншої його частини. Читайте також: звільнення за згодою сторін.
ХТО МАЄ ПРАВО ОСКАРЖИТИ ЗАПОВІТ
Заповіт оспорюється і може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи. Законодавець прямо не встановлює, хто належати до цієї категорії, проте як свідчить судова практика, зацікавленою особою може бути виключно особа, чиї спадкові права порушені у зв’язку із укладанням заповіту. Це можуть бути спадкоємець за законом (діти померлої особи, її чоловік чи дружина, батьки, інші родичі, передбачені цивільним законодавством), спадкоємець за іншим заповітом (будь-яка особа, яка була визначена спадкоємцем в інших заповітах), відказоодержувач (особа, на користь якої здійснено заповідальний відказ).
СТРОК ВИЗНАННЯ ЗАПОВІТУ НЕДІЙСНИМ
Юридичні наслідки заповіту настають лише після смерті особи, яка склала заповіт. А тому оскаржити заповіт можна лише після смерті заповідача. Для оскарження заповіту застосовується загальний строк позовної давності – 3 роки з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ НАСЛІДКИ ОСКАРЖЕННЯ?
Недійсний заповіт не має юридичної сили і не призводить до настання юридичних наслідків. У випадку визнання заповіту недійсним, спадкування відбувається за законом на загальних підставах. Проте якщо заповітів було декілька, у разі оскарження останнього, юридичну силу набуває попередньо складений заповіт.
Як уникнути оскарження при складанні заповіту
Якщо ви маєте намір скласти заповіт і хочете у майбутньому мінімізувати можливість його оскарження вашими родичами і близькими, врахуйте декілька порад:
Приділіть особливу увагу дотриманню вимог до форми заповіту і порядку його складання. Для цього зверніться за допомогою до кваліфікованого юриста.
За декілька днів до складання заповіту доцільно взяти довідки з лікарні про те, що ви не перебуваєте на обліку в психоневрологічному диспансері, не страждаєте психіатричними захворюваннями. Не буде зайвою також виписка з вашої амбулаторної картки, у якій наявні записи терапевта про те, що ви не маєте скарг на здоров’я, почуваєтесь добре, усі ваші медичні показники в межах вікових норм. У такій виписці важливим буде вказівка терапевта на те, що лікарських препаратів, які впливають на здатність усвідомлювати значення своїх дій і можливість керувати ними вам не призначено і що з ваших слів як пацієнта, ви їх не вживаєте протягом останніх двох місяців. Не полінуйтесь до такої виписки також додати результати ваших останніх аналізів.
Залучіть двох свідків, для того, щоб вони були присутні у нотаріуса в момент складання заповіту. Як варіант – свідком міг би бути психіатр за професією.
При виборі нотаріуса, який буде посвідчувати заповіт, надайте перевагу тим, які ведуть відеозйомку. Зазвичай, нотаріуси, як і ви, зацікавлені в тому, щоб засвідчені ними заповіти не були оскаржені, тому деякі з них ведуть відеозйомку процесу написання і посвідчення заповіту. Наявність відеозапису надалі може допомогти в обґрунтуванні того, що ви були повністю дієздатними у цей момент.
У випадку неможливості звернутися до нотаріуса для посвідчення заповіту, врахуйте особливості посвідчення заповіту уповноваженими особами. Такими уповноваженими особами у певних випадках можуть виступати головний лікар, начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів, капітан морського судна, начальник пошукової експедиції, командир військової частини, начальник установи виконання покарань, начальник слідчого ізолятора. При посвідченні заповіту уповноваженими особами обов’язково залучаються не менше двох свідків.
ЧИ РЕАЛЬНО ОСКАРЖИТИ ЗАПОВІТ ТА, ЧИ МОЖНА ВІДСУДИТИ СПАДЩИНУ?
Така можливість існує. Але це складна і довготривала справа, результат її розгляду в суді може бути непередбачуваним. Існує безліч нюансів, сукупність яких у різних видах може призвести як до несподіваного виграшу та визнання заповіту недійсним, так і до ще більш несподіваного програшу. Тому, якщо ви твердо впевнені, що справедливість на вашому боці і у вас є хоча б якісь докази вашої правоти, залучіться підтримкою професійного адвоката з багатим досвідом ведення спадкових справ і відстоюйте свої законні права спадкоємця.
ЯК ДІЗНАТИСЯ ЧИ ВІДКРИТА СПАДКОВА СПРАВА?
Із цим питанням вам слід звернутися до будь-якого нотаріуса. Із собою треба мати свій паспорт та свідоцтво про смерть спадкодавця. Якщо спадкова справа уже є відкрита, нотаріус побачить це у Спадковому реєстрі: коли і який нотаріус її завів. Надалі усі дії (заяву про прийняття спадщини чи відмову від спадщини, одержання свідоцтва про право на спадщину тощо) ви маєте вчиняти у того нотаріуса, у якого відкрита спадкова справа.
ЯК ДІЗНАТИСЯ, ЧИ ДІЙСНИЙ ЗАПОВІТ?
Для з’ясування, чи дійсний заповіт, спадкоємці також мають звернутися до нотаріуса. Дійсність заповіту або наявність новіших заповітів, які можуть припинити дію попереднього, перевіряється у Спадковому реєстрі.
ІНШІ ПРОБЛЕМИ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ
Частою проблемою як спадкування за заповітом, так і спадкування за законом є пропуск строку на прийняття спадщини. Подекуди спадкоємці вважають, що якщо є складений заповіт на їхнє ім’я, то те, коли вони прийдуть до нотаріуса, не має значення. Неправильно. На прийняття спадщини завжди існує шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця.
Під час воєнного стану частою помилкою і проблемою є хибний розрахунок строків. Так, у червні 2022 року Кабінет Міністрів запровадив норму, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Тобто сумарно строк – 10 місяців, можна нікуди не поспішати.
Але тільки у Цивільний кодекс відповідні зміни внесені не були, у законі так і залишилася цифра в 6 місяців. І тому у січні 2023 року Верховний Суд звернув на це увагу, наголосивши, що Цивільний кодекс має вищу юридичну силу, ніж акти Кабміну. А тому коректний строк на прийняття спадщини – це 6 місяців, а не 10.
Вам може сподобатись