Говорячи про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, слід відрізняти норми, які регулюють даний процес, у випадках, коли справа стосується державного чи комунального житлового фонду (врегульовано Житловим кодексом), та коли це стосується приватного житла (регулюється цивільним законодавством).
Щодо першого випадку, то Житловим кодексом передбачено можливість збереження житла за відсутніми наймачами або членами їх сімей строком у шість місяців. Більше цього встановленого часу житло може зберігатись за даними особами тільки при наявності конкретних підстав, що визначені у Статті 71 Житлового кодексу. За кожною підставою закріплений окремий термін. Наприклад, якщо означену особу було затримано або засуджено до ув’язнення, вона зберігає право власності на житло протягом усього терміну її затримання чи ув’язнення, якщо в приміщенні, яке їй належить, продовжують жити члени її родини.
Втрата права користування житловим приміщенням
Моментом, з якого особа вважається відсутньою, є залишення нею житла. Втрата права користування житловим приміщенням особою через те, що вона була відсутня і не жила в означеному приміщенні довше зазначеного терміну, визначається судом. Постанова Пленуму Верховного Суду України визначає, що доказами залишення житла вважаються відомості, що свідчать про постійне проживання людини в іншому місці.
Такими відомостями можуть слугувати:
- Лист, в якому сповіщено про те, що означена людина проживає в іншому місці;
- Розписка;
- Переадресація поштової кореспонденції;
- Створення сім’ї, разом із якою особа проживає в іншому приміщенні;
- Переїзд в інші місто чи будь-який населений пункт;
- Вивезення свого майна, тощо.
В будь-якому із перерахованих випадків суд повинен з’ясувати, наскільки поважними є причини відсутності означеної особи понад передбачені строки, і якщо визнає їх достатньо поважними, то строки можуть бути продовжені. Конкретний перелік причин, які можна вважати поважними, не встановлений, тому в кожному окремому випадку, що розглядається, суддя повинен розглянути усі обставини та винести окреме рішення.
Щодо ситуацій, які стосуються приватного житлового фонду, у статті 405 Цивільного Кодексу України говориться, що право користування житлом може бути втрачено в такому випадку, коли власник житла або член його родини не проживали й були відсутні у приміщенні, про яке йдеться, щонайменше один рік без причин, які можна вважати поважними.
Згідно статті 319 ЦК власник майна може обходитись з ним будь-яким чином, який не суперечить діючому законодавству. Відтак, заселення членів родини власника у його будинок чи квартиру, призводить до виникнення у означених осіб законного права на користування чужим майном. Воно носить назву сервітутного.
Якщо ж у подальшому між власником й іншими особами, які мають сервітутне право щодо його житла, виникає спір, необхідно враховувати вимоги статей 405 та 406 ЦК. Вважається, що такий спір відноситься до речово-правових.
Вимога про позбавлення особи права користування житлом часто призводить до виписки людини з квартири (будинку). В такому випадку складається позовна заява про втрату права користування житловим приміщенням.
Виписка з квартири
Виписка з квартири чи будинку проводиться в день, коли відбулося звернення до уповноваженого органу. Підставою для звернення може бути заява або судове рішення, згідно із яким особу позбавлено права власності на житло або права користуватися ним. Також підставою для звернення можуть бути обставини, коли особу визнано померлою чи безвісно відсутньою. Дані відомості повинні вноситись в Єдиний демографічний реєстр і у паспорт.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в судовому порядку, є підставою для того, щоб означена особа була виписана з квартири (будинку). Враховуючи це, органи ДМС не можуть відмовити зняти когось з реєстрації через те, що суд не зобов’язав міграційну службу вчинити цю дію. Міграційна служба не наділена повноваженнями ставити під сумнів законність або обґрунтованість рішення суду.
Нерідко у подібних справах як третю сторону залучають відділи Державної міграційної служби України, які зобов’язують виписати людину з квартири (будинку). Однак, така вимога не є вірною.
Існує відповідний Наказ МВС, який визначає порядок виписки людини з квартири (житлового будинку). Згаданий наказ також встановлює зразки потрібних для цього документів. Згідно цього наказу усі повноваження щодо виписки надано територіальним органам ДМС на місцях.
Даним порядком також затверджено зразок заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яку подають до органів ДМС.
Як врегулювати право користування житловим приміщенням
Якщо у вас виникають питання з приводу встановлення порядку користування квартирою або втрати права користування житлом, вам слід звернутися до адвокатів по нерухомості.
Консультації й допомогу з усіх житлових питань, пропонує Адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери». Ми допоможемо вам визначити, чи маєте право ви або інша особа, користуватися житловим приміщенням, чи є підстави відсутності когось із вас у квартирі (будинку) понад передбачені строки достатньо поважними. Також ми допоможемо вірно скласти позовну заяву про виселення та зняття з реєстрації і у випадках приховання правочину.
Об’єднання також надає інші консультації та послуги щодо операцій із нерухомістю. Ми можемо запропонувати вам повний юридичний супровід будь-яких угод, пов’язаних із нерухомістю.
Звертайтеся в Адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери» – наші спеціалісти проконсультують вас і нададуть кваліфіковану юридичну допомогу.
З питання написання позовних заяв про позбавлення осіб права користування житловим приміщенням та виписки особи з квартири чи будинку, звертайтесь:
096 00 20 100
032 247 35 44
[email protected] чи за іншими контактами, вказаними на сайті.
Вам може сподобатись