Конкубінат або “фактичний шлюб”

Поняття та історія

     Конкубінатом вважається спільне проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Часто можна почути іншу назву, більш вживану  – «фактичний шлюб». Походження такого поняття існує ще з початків зародження Римської імперії, проте воно є актуальним і по сьогодні. Щоправда, тоді конкубінат носив зовсім інший характер, він не породжував ніяких правових наслідків, прав та обов’язків. Діти, народжені в конкубінаті, не мали статусу дітей, народжених у шлюбі, а також не мали права на аліменти, не набували статусу та імені свого батька та на них не поширювалася батьківська влада.

На даний час доволі багато молодих пар не бажають сковувати себе рамками шлюбу, тим паче відвідувати різноманітні державні установи у вигляді відділів реєстрації актів цивільного стану та подавати заяви, виготовляти різноманітні документи, очікувати місяцями на результати. За кордоном це є досить поширеною практикою, тобто такі сім’ї можна зустріти чи не на кожному кроці.

Правове регулювання та наслідки конкубінату

Для початку слід визначити, що таке «сім’я». Частиною 2 статтею 3 Сімейного кодексу України зазначено, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. А частиною 4 тієї ж статті вказується, сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Тут слід звернути увагу на те, що не лише подружжя (чоловік та жінка, які зареєстрували шлюб) відносяться до поняття «сім’ї». Європейський суд з прав людини зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що грунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям, а тому мають право на захист, не зважаючи на те, що їх зв’язок існує поза шлюбом.

Часто багато таких пар помилково вважають, що їхнє спільне проживання без реєстрації шлюбу не слугуватиме підставою для виникнення певних прав, обов’язків, наслідків та не матиме жодного правового регулювання в межах території України. На щастя чи на жаль, це не так. Вітчизняне законодавство наводить  норми, якими передбачено саме такі відносини. Щоправда, законодавче закріплення конкубінату є , відносно, новинкою , оскільки до 1 січня 2004 року спільне проживання чоловіка та жінки не створювало правових наслідків щодо майна. Для прикладу, стаття 74 Сімейного кодексу України⸴ право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, котра нам вказує на те, що не обов’язково проживати спільною сім’єю у зареєстрованому належним чином шлюбі, аби мати право на майно жінки/чоловіка. Проте ця норма має ряд ознак, а саме:

  1. Проживання чоловіка та жінки однією сім’єю (тобто пара обов’язково повинна проживати разом, наприклад у спільній квартирі);
  2. Чоловік та жінка не реєстрували шлюб;
  3. Виникає право на майно чоловіка/жінки;
  4. Це майно повинне бути набуте чоловіком та жінкою за час спільного проживання та їхньою спільною працею (тобто воно прирівнюється до спільної сумісної власності подружжя, яка є передбачена Розділом 8 Сімейного кодексу України);
  5. Час спільного проживання (в законодавстві прямо не вказано, проте це випливає із загального розуміння, тобто таким часом не може вважатися один чи два місяці спільного проживання, це має бути об’єктивно зрозумілий час для того, аби між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, що притаманні подружжю);
  6. Проте право на майно жінки/чоловіка, які не проживають у зареєстрованому шлюбі НЕ виникатиме, якщо це буде наперед обумовлене договором (наприклад, шлюбним договором).

 Судова практика

Судова практика з питань вирішення спорів спільного проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є досить неоднозначною. В першу чергу, у суді слід доказати сам факт спільного проживання чоловіка та жінки, на відміну від подружжя, якому не потрібно доказувати у суді, оскільки є документ, який це підтверджуватиме – Свідоцтво про шлюб. Такими доказами можуть бути показання свідків, як правило це сусіди, які можуть засвідчити факт спільного проживання чоловіка та жінки в квартирі/будинку, також договори про відкриття банківського рахунку, фіскальні чеки, навіть спільні фото.

При встановленні факту спільного проживання чоловіка та жінки, суд бере до уваги три основних ознаки:

  • спільне проживання;
  • ведення спільного господарства;
  • спільний бюджет.

Якщо це можливо підтвердити, то питання «фактичного шлюбу» не буде проблемою. Хоча на практиці доволі часто з цим виникають труднощі.

Виникнення зобов’язання утримання (аліменти) дитини у конкубінаті

Зобов’язання утримання дитини (виплата аліментів) можуть виникати і тоді, коли чоловік та жінка проживали без реєстрації шлюбу. Тобто мати чи батько дитини можуть претендувати на виплату аліментів на дитину від іншої сторони. Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Перш за все це є обов’язком батьків – утримувати своїх дітей.

Батько або мати можуть звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, а їхні повноваження будуть підтверджуватися Свідоцтвом про народження дитини, нехай навіть шлюб між ними не було укладено. Звісно, що це теж є закріплено законодавцем, а саме частиною 5 статті 183 Сімейного кодексу України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Детальніше про аліменти ви можете дізнатися у нашій статті.

Отже, так чи інакше відсутність реєстрації шлюбу теж буде створювати певні права та обов’язки. Тому не слід забувати, що альтернативою шлюбу є конкубінат. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно – право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства!