Офшори та їх особливості.

Напевно, вже не залишилось людей, які б не чули про офшори. Ця тема часто піднімалась
в засобах масової інформації на протязі останніх років. Особливий інформаційний сплеск
викликав витік конфіденційної інформації про офшори компанії  Mossack Fonseca, більш
відомий як “панамські документи”, або “панамські папери”. Щоб мати уявлення про
масштаб офшорів у світі, можна навести цитату британського журналіста Ніколаса
Шаксона з його книги: “Понад половини світової торгівлі йде через офшори.
Понад половини банкових активів світу та третини прямих іноземних інвестицій від
багатонаціональних корпорацій мають свої коріння в офшорах”(“Острови скарбів.
Податкові гавані та люди, що вкрали світ”).
Трохи історії
Офшорні юрисдикції у своєму теперішньому вигляді почали формуватися ще в кінці XIX
століття. Доволі цікавий випадок мав місце в США. Один юрист переконав губернатора
штату Нью-Джерсі створити на своїй території ліберальні для бізнесу умови, зокрема
встановити низькі податки. За можливість вести реєструвати бізнес в цьому штаті
необхідно було сплатити невеличкий франшизний податок. Наступним штатом, який
пішов таким ж шляхом став Делавер, в якому станом на початок XX століття було
зареєстровано майже 1,5 тис. компаній. Реєстраційні збори і франшизні податки давали
цим штатам чималі прибутки. Приблизно в той же час сформувалися офшорні юрисдикції
в Люксембурзі і Панамі. В 70-х роках цього ж століття стався справжній бум – виникло
понад 70 офшорних центрів у всьому світі, а вже в 90-х за оцінками експертів близько
половини валютних операцій проводилося через офшори.
Географія
На даний момент виділяють наступні дислокації, які є найбільш відомими:
1) Карибська(Аруба, Багамські острови, Беліз, Бермудські острови, Ангілья т.д.).
Значна частина цих офшорів є колишніми володіннями Британської імперії.
2)  Африканська (Сейшельські острови, Маврикій).
3) Європейська( Мальта, Кіпр, Ірландія, Ліхтенштейн, Монако, Андора і деякі інші).
4) Азіатська (Сінгапур, Гонконг, Науру, Самоа, Тонга).
Види офшорів
Загалом можна виокремити два основні види офшорів:
1) “Класичні” офшори (БВО, Сейшельські, Беліз та інші)
В цих юрисдикціях для створення офшорів використовується така організаційно-правова
форма як міжнародна компанія. Немає особливих вимог для новоствореної компанії, як

правило керівниками, акціонерами чи секретарями можуть бути фізичні і юридичні
особи, резиденти будь-яких країн. Як правило, не встановлюється вимог до суми
статутного капіталу. Для таких компаній відсутні будь-які податки, лише потрібно
сплатити невеликий реєстраційний збір. Також в більшості з них відсутня звітність(Хоча,
Сейшельські острови, наприклад, в 2016 році з прийняттям нового закону про міжнародні
компанії її запровадили). Здебільшого, зареєстровані тут фірми за законодавством цих
країн не мають права вести бізнес на їх території. Інформація про власників як правило
міститься лише в місцевих реєстрах, що є вигідним для останніх, адже як правило
більшість з них бажає анонімності.
2) Юрисдикції з низькими ставками податків(Мальта, Кіпр, Андорра та інші)
Деякі з них є в списках офшорів, деякі фігурують в списках держав, що відмовляються
співпрацювати з ЄС в сфері оподаткування, або в інших переліках, які можуть
прирівнюватися до офшорів. Організаційною формою таких компаній доволі часто є
товариство з обмеженою відповідальністю(Limited Partnership або LLC). Також
можливими є такі форми, як акціонерні товариства, кооперативи. Ставки податків в цих
державах значно нижчі, ніж в інших, а також є численні податкові пільги, як от наприклад
звільнення від оподаткування дивідендів, процентів, прибутків отриманих з-за кордону,
що використовується бізнесом для мінімізації сплачуваних податків. Це негативно
сприймається ЄС та державами в яких ставки податків вищі, проте дані юрисдикції не
поспішають щось змінювати. Власники офшорів можуть вести бізнес на території цих
держав. В деяких є вимоги до суми статутного капіталу, резидентства засновників,
акціонерів чи секретарів. Проте є й переваги, як от наприклад наявність великої кількості
договорів про уникнення подвійного оподаткування, що дає змогу власникам офшорів не
платити податки в державі, податковим резидентом якої вони є.
Вимоги до офшорних компаній.
А от вимоги відрізняються в кожному конкретному випадку. Наприклад, в Сінгапурі
обов’язковим є те, щоб директор і секретар компанії були резидентами цієї держави,
здавати звітність кожного року, яка затверджується місцевим аудитором, проведення
щорічних зборів акціонерів компанії. А в Белізі все дуже просто – достатньо однієї особи,
яка може бути і директором і акціонером. Крім того, неважливо, резидентом якої країни
вона є. Відсутні вимоги щодо оплати статутного капіталу, але необхідно мати офіс на
території цієї країни, а також вести реєстр акціонерів. Якщо підсумувати, то вимоги при
реєстрації компанії в тій чи іншій офшорній юрисдикції загалом є доволі ліберальними і
зареєструвати компанію не є надскладним завданням. Але, звичайно, створити компанію
тільки на папері не вдасться – доведеться вкластися як мінімум в офіс і кількох
працівників(директор, серкретар).
Як це працює?

На офшорну компанію реєструється майно, активи власника/власників, також через неї
ведеться той чи інший бізнес. Внаслідок цього, майно, прибутки, дивіденди
оподатковуються по низькій ставці або не оподатковується взагалі. Таким чином і власник
і держава, в якій створено офшор отримує вигоду, адже перший мінімізує податки, а
остання отримує відповідну плату, у вигляді реєстраційних зборів і податків. І хоч ЄС та
інші держави намагаються боротися з даним явищем, поки що цю боротьбу важко назвати
успішною.
Адвокатське об’єднання “Бачинський, Коломієць та партнери” надасть вам детальну
консультацію та допомогу.