Особливості визначення місця проживання дитини у судовому порядку

Припинення шлюбу – важкий тягар для обох із подружжя і надзвичайно болісний удар для дитини. Зазвичай після розлучення батьки переповнені негативними емоціями відносно один одного, а тому не можуть мирно визначити з ким із них буде проживати дитина.

Через це найбільш поширеним способом вирішення проблеми місця проживання дитини після розлучення стає судовий порядок. Як показує статистика, частка судових справ про визначення місця проживання дитини складає значний відсоток від усіх категорій сімейних справ. Такі справи є достатньо складними як з моральної точки зору, адже наповнені емоціями і боротьбою за серце дитини,  так і з юридичної, адже вимагають підготовки громіздкої доказової бази і розробки чіткої стратегії захисту власних інтересів та інтересів дитини у судових засіданнях.

Якщо ж ви все ж таки обрали нелегкий шлях вирішення питання щодо місця проживання дитини через суд, ви маєте знати певні особливості його реалізації і бути готовим до усіх етапів судової тяганини.

Подання позовної заяви

При складані позовної заяви про визначення місця проживання дитини важливо правильно сформувати свої вимоги. Слід враховувати, що сімейне законодавство під місцем проживання дитини визначає не конкретну адресу з вказівкою населеного пункту, вулиці, будинку, а саме особу, з якою має проживати дитина. Такою особою може бути один із батьків, баба, дід або інші родичі дитини.

При цьому, справи про визначення місця проживання дитини розглядаються за обов’язковою участю органу опіки і піклування. Тому, не забудьте залучити орган опіки і піклування у якості третьої особи із вказівкою на це у позовній заяві.

Докази, які необхідно буде представити суду

  • Висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків. Такий висновок є обов’язковим і виступає досить вагомим фактором при прийнятті судом рішення. Проте, при отриманні такого висновку зверніть увагу на те, щоб у ньому була наявна мотивувальна частина, тобто був встановлений безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між викладом обставин та рекомендацією про доцільність/недоцільність визначення місця поживання дитини з одним із батьків. Якщо така мотивувальна частина відсутня, проти висновку можна легко заперечити з підстав його необґрунтованості.
  • Покази свідків. Свідки мають підтверджувати ваше відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків.
  • Характеристики. Слід взяти характеристики з місця проживання, з роботи, з місця навчання дитини, з гуртків, з лікарні. У таких документах має бути зазначено, що ви піклуєтесь про дитину, відвідуєте з нею місце навчання, батьківські збори, приймаєте участь у її житті, а також турбуєтесь про стан її здоров’я. При цьому, судом враховуються професії батьків. Пріоритетним є професії, що пов’язані з дітьми: викладачі, лікарі, психологи. Тому, якщо ви є представником зазначених професій, не зайвим буде взяти довідку з місця роботи.
  • Медичні довідки, висновки лікарів, результати аналізів, історії хвороби та рекомендації лікарів. Судом обов’язково враховується стан здоров’я як батьків, так і дитини. Наприклад, якщо ви має важку хворобу, яка може передатися дитині, а інший з батьків надасть докази про це, то, вірогідніше, що дитину з вами не залишать. Також, у випадку, якщо дитина має якусь хворобу, а ви з будь-яких причин, не маєте можливості забезпечити їй належне лікування, то, скоріш за все, дитину передадуть іншому з батьків.
  • Довідки про доходи, документи, які підтверджують відсутність заборгованості по виплаті аліментів та подібні довідки, що підтверджують ваше матеріальне становище і становище іншого з батьків. Матеріальний стан батьків дає змогу забезпечувати повноцінний розвиток дитини, тому матеріальні можливості батьків враховуються судом першочергово.
  • Акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло. Обстеження умов проживання дитини здійснюється органами опіки та піклування за місцем проживання окремо обох з батьків. Проте суд, окрім таких актів, може взяти до уваги, ще те, чи належить вам на праві власності житло, у якому буде проживати дитина. А тому, якщо ви маєте на праві власності квартиру або будинок, у вас буде явна перевага перед іншим з батьків, який, наприклад, її орендує.
  • Думка дитини. Дитина віком від 10 до 14 років має право висловити власну думку про ставлення до кожного з батьків і вказати, з ким із них вона бажає проживати. Така думка заслуховується безпосередньо у суді. З 14 років дитина може самостійно обирати з ким із батьків їй проживати.
  • Документи, що підтверджують право власності на авто та права його водіння. Вважається, що наявність автомобіля надає більші можливості для розвитку дитини. Тому, якщо ви маєте авто, додайте відповідні документи на нього, це стане для вас перевагою.
  • Інші документи, що підтверджують більш сприятливі обставини проживання дитини саме з вами і несприятливі умови проживання з другим із батьків.

Виконання судових рішень про визначення місця проживання дитини

У випадку фактичного проживання дитини з тим із батьків, не на користь якого буде винесено рішення, і небажання відповідача добровільно виконувати рішення суду, ви можете зіткнутися з проблемою неможливості примусового виконання рішення суду. Зазвичай такі труднощі виникають навіть на стадії відкриття виконавчого провадження, так як за своєю суттю рішення суду у подібних справах не містять ніяких конкретних зобов’язань. Крім того, державний виконавець не має повноважень застосовувати фізичну силу до дитини. А щодо дій відповідача може виключно складати протоколи і покладати сплату штрафів. Питання визначення місця проживання дитини може бути значно ускладнено у випадках, якщо одна зі сторін фактично проживає або виїхала з дитиною за кордон.

Пам’ятайте!

  • Не можна встановити перемінне проживання дитини. Не дивлячись на досвід європейських країн, у яких допускається встановлення режиму почергового проживання дитини з матір’ю і батьком, вітчизняна судова практика йде іншим шляхом і підтверджує неможливість встановлення проживання дитини частково з матір’ю, частково з батьком. У нашій державі дитина може мати лише одне місце проживання з одним із батьків.
  • «Викрадення» своєї дитини не є злочином. З точки зору Кримінального кодексу України викраденням дитини вважається лише викрадення чужої малолітньої дитини. Якщо інший з батьків «викраде» вашу дитину, ви не зможете притягти його до кримінальної відповідальності. У такому випадку ви маєте право лише подати до суду позов про повернення дитини у місце її проживання і вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Таким чином, справи про визначення місця проживання дитини є високоемоційними і юридично складними, а тому потребують своєчасного залучення досвідченого сімейного юриста, який зможе правильно проаналізувати ситуацію і розробити правильну стратегію представлення ваших інтересів у суді.

 

Бєлікова Анастасія
помічник адвоката – партнера практики
судового представництва
АО «Бачинський та партнери»
Наталії Жеманової