Поділ спільного майна подружжя

Спільна сумісна власність подружжя

Спільна сумісна власність подружжя – це майно, нажите протягом спільного життя в шлюбі. У ч.2 статті 60 Сімейного кодексу України визначається, що будь-який предмет, який був нажитий за час шлюбу, окрім предметів особистого користування, є об’єктами спільного сумісного володіння. Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що до спільної сумісної власності відносяться речі, які набуті одним із подружжя після укладення шлюбу. Також відносяться до спільної сумісної власності внески в кредитні установи, права на страхові суми, корпоративні права. Для спільної сумісної власності не має ніякого значення, ким придбано майно, важливим є тільки факт набуття права власності.

У подружньому житті як чоловік, так і жінка мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільною сумісною власністю. З цього випливає, що розпоряджатися будь-яким майном можливо лише за взаємною згодою обох із подружжя. Згідно із статтею 63 сімейного кодексу України існує можливість мати особливі права на майно одного із подружжя, але потрібні відповідні домовленості про ці права.

Роздільна власність подружжя

До приватної власності кожного з подружжя відносяться речі, які набуті ними до укладення шлюбу або за особисті кошти одного з них після укладення шлюбу. Слід зазначити, що подарунки (дарування майна) належать на праві приватної власності тому, хто отримав цей подарунок. Речі індивідуального користування також вважаються за роздільне майно подружжя, навіть якщо вони придбані за спільні кошти. Виняток становлять лише предмети розкоші та коштовності. Згідно cімейного права України, майно, яке є роздільною власністю і протягом шлюбу значно зросло у вартості завдяки діям іншого із подружжя або їх обох, може бути в результаті визнане у судовому порядку (у випадку виникнення спору), спільною сумісною власністю подружжя.

У випадку, якщо один із подружжя допомагав в утриманні майна, належного другому, як матеріально, так і власною працею, доглядав за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержані від цього майна, у разі спору судовим рішенням може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності.

Окрім того, якщо шлюбні відносини фактично припинилися (особи проживають окремо, не ведуть спільного господарства), суд, розглянувши справу, може визнати роздільною власністю майно, яке було набуте протягом такого часу, незважаючи на факт юридичного існування шлюбу.

Поділ спільного майна, набутого у шлюбі

Сімейний кодекс України детально врегульовує всі питання майнових відносин подружжя.

Для того, щоб зрозуміти, яким чином відбуватиметься поділ майна при розірванні шлюбу, слід знати не лише основні норми права, а вміти їх правильно трактувати та застосовувати.

Перш за все, майно, яке подружжя або один з них має на меті поділити, повинно бути об’єктом права спільної сумісної власності (набуте під час шлюбу). Слід зазначити, що термін «подружжя» використовується не лише коли шлюб зареєстровано у встановленому законом порядку, а і коли чоловік та жінка перебувають у фактичних шлюбних відносинах, тобто проживають однією сім’єю, ведуть спільне господарство та мають спільний бюджет.

Частиною 1 статті 61 Сімейного кодексу України визначено, що: “Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту”.

Цивільний кодекс України також дає нам роз’яснення, що слід розуміти під поняттям “майно” – це окрема річ, сукупність речей, а також права та обов’язки подружжя щодо утримання майна.

До об’єктів права спільної сумісної власності подружжя відносяться:

  • жилі будинки;
  • квартири;
  • дачі, садові будинки;
  • предмети домашнього господарства;
  • земельні ділянки;
  • засоби виробництва, вироблена продукція;
  • цінні папери, в т.ч. акції;
  • транспортні засоби;
  • банківські вклади;
  • інше майно.

08.02.2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя», згідно якого квартири, приватизовані одним із подружжя під час шлюбу, та земельні ділянки, надані безоплатно одному з них, також є об’єктом права спільної сумісної власності. Але ця норма діяла не так довго. Вже 17.05.2012 року приватизоване майно знову стало особистою приватною власністю.

Тому перш за все, необхідно розібратися у який період часу було приватизовано майно (отримано свідоцтво). Якщо з 08 лютого 2011 року по 17 травня 2012 року, то приватизоване майно ділиться, а якщо у інший час – не підлягає поділу. Єдиний варіант – доводити, що площа квартири, яка перевищує мінімальну норму передачі безоплатно (21 кв.м.), отримувалася за спільні кошти і тому підлягає поділу (але це ще необхідно довести в суді). Поділ майна може відбутися двома способами:

  1. Досягнення взаємної згоди між подружжям про поділ майна (укладення договору, який підлягає нотаріальному посвідченню про поділ майна).
  2. У судовому порядку, у випадку коли подружжя не може дійти згоди щодо поділу спільного сумісного майна.

Поділ спільного майна подружжя за договором

Як уже згадувалось вище, чоловік і жінка мають право поділити спільне майно за взаємною згодою, уклавши договір про поділ спільного майна подружжя і не вдаючись до судового порядку. В цьому випадку, при укладанні договору, чоловік і жінка можуть не дотримуватися принципу рівності часток у спільному майні, поділивши майно на власний розсуд.

Положення про умови та порядок поділу майна подружжя при розлученні можуть закріплюватися і в шлюбному контракті, проте вони не можуть погіршувати положення кожного з подружжя, яке встановлено в законодавстві України, зокрема у Сімейному кодексі. Укладати шлюбний контракт можна як до, так і після реєстрації шлюбу. Сімейний кодекс вказує, що шлюбний контракт не може ставити одного з подружжя у вкрай невигідне матеріальне становище; також забороняється передавати у власність одного з подружжя нерухомість та інше майно, права на які потребують державної реєстрації.

Поділ спільного майна подружжя в судовому порядку

У випадку, коли виникає спір про поділ спільного майна подружжя та визначення розміру часток, це питання може вирішуватись у судовому порядку. При поділі спільної сумісної власності суд презюмує, що частки у майні є рівними (ст. 70 Сімейного кодексу України)

Окрім того, законодавство України, що регулює сімейні правовідносни, дозволяє суду відступити від засади рівності часток у спільному майні, якщо один із них не приділяв належної уваги матеріальному забезпеченню сім’ї; приховав, незаконно розпорядився спільним майном; витрачав його, таким чином зашкодивши інтересам сім’ї; і найголовніше – з огляду на інтереси неповнолітніх дітей або інтереси іншого з подружжя. Практика свідчить про можливий відступ від правової презумпції рівності часток, що, як правило, застосовується у випадках винесення рішення про передання більшої частки у майні непрацездатному члену подружжя, чи тому, на утриманні та вихованні якого залишаться діти.

Відповідно до Сімейного кодексу України у випадку розподілу спільного майна подружжя після розлучення суд вправі розділити майно в натурі. Якщо дружина та чоловік не врегулювали порядок і умови поділу майна, то суд може поділити майно між подружжям з урахуванням його ціни, або присудити частину майна в натурі одному з подружжя, одночасно зобов’язавши іншого компенсувати його вартість в грошовому еквіваленті. Останній спосіб поділу майна використовується судами, як правило, у випадку, коли подружжя ділить нерухоме майно: квартиру, будинок, дачну садибу, тощо.

Речі, які один із подружжя використовує для професійних занять, присуджуються тому, хто їх використовував. Ціна цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Судова практика у справах про поділ спільного майна подружжя

Юридичний факт розірвання шлюбу ніяким чином не припиняє права спільної сумісної власності на майно, яке було набуте під час шлюбу. Як наслідок, слід пам’ятати, що при вчиненні будь-яких правочинів щодо цього майна (купівля-продаж, дарування, оренда, тощо), згода другого з подружжя на такі дії є необхідною, оскільки в силу вказівки Цивільного кодексу України, презумпція згоди другого з них на розпорядження майном уже не діє.

Вартість майна, що підлягає поділу, може визначатися за згодою, а у випадку спору щодо ціни – виходячи з реальної його вартості. Якщо шлюбний договір змінює передбачений законом режим спільної сумісної власності, то при розгляді спору про розподіл майна після розлучення обов’язково враховуються умови такого договору. При вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно визначите майно, яке знаходилось у такій власності на момент припинення шлюбу, з’ясувати джерело походження коштів і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається не лише майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, але і те, що знаходиться у третіх осіб. Особливе правове регулювання заслуговують також борги та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. Перелік майна, що не належить до спільної сумісної власності, майно одного з подружжя та його правовий статус визначається Главою 7 Сімейного кодексу України.

Консультації з поділу майна подружжя при розлученні

Якщо вас очікує поділ майна подружжя і ви бажаєте врахувати, які проблеми можуть очікувати на вас, звертайтесь у Адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери». Ми подбаємо про те, щоб ваші інтереси були захищені згідно законодавства України.

Також наші висококваліфіковані спеціалісти надають консультації з міграційного права, зокрема, з питань постійного проживання в Україні.

Ми пропонуємо проконсультувати вас і щодо кримінального права, наприклад, з питань апеляційного оскарження, адвокатського запиту, захисту у суді тощо.

 

Щоб дізнатись про вартість юридичних послуг у місті Львів і отримати консультації, звертайтесь у Адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери» за контактами:

Kyivstar +380(96) 0020100

Vodafone +380(50)4317084

стаціонар +380(32)2473544

E-mail: ua.legalaid@gmail.com