ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ІНОЗЕМЦЯМИ МІГРАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Загальне правило передбачає, що іноземці та особи без громадянства можуть перебувати на території України не більше як 90 днів у межах 180 днів або протягом терміну, дозволеного візою. За порушення іноземцями дозволеного терміну перебування передбачено такі види покарання: штраф, заборона в’їзду, примусове повернення, відмова у перетині кордону та примусове видворення, кожне з яких має свої особливості.

Найпоширенішою санкцією за перевищення терміну перебування в Україні є штраф. Покарання у вигляді штрафу іноземці можуть отримати також за проживання без документів, що дають право проживати в Україні (до прикладу, посвідки на тимчасове чи постійне проживання),  або за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився. Працевлаштування іноземця без відповідного на це дозволу, відсутність зареєстрованого місця проживання також є підставами для притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Розмір штрафу варіюється від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 5100 грн.). При накладенні штрафу враховуються, наприклад, на скільки днів іноземець перевищив дозволений термін перебування, чи притягався раніше до адміністративної відповідальності тощо. Більше того, несплата вказаного штрафу може стати підставою для заборони в’їзду в Україну терміном на 3 роки (за невиконання рішення органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення).

Законодавчо визначено вичерпний перелік підстав для накладення заборони в’їзду для іноземця:

  • якщо це необхідно для забезпечення національної безпеки України або ж в цілях охорони громадського порядку, здоров’я людей, захисту прав осіб, що проживають на території України;
  • подання особою неправдивих даних при в’їзді, або ж підроблених, зіпсованих, невідповідних або чужих документів (паспорта, візи в Україну тощо);
  • порушення правил перетину кордону у пункті пропуску через державний кордон;
  • порушення митних правил або санітарних норм;
  • невиконання законних вимог посадових/службових осіб на кордоні;
  • невиконання рішення суду або інших уповноважених органів державної влади під час перебування на законних підставах в Україні;
  • в’їзд на окуповані території без спеціального дозволу або з порушенням правил такого в’їзду.

За наявності однієї з вищевказаних підстав до іноземця чи особи без громадянства може бути  застосоване покарання у вигляді заборони в’їзду в Україну строком на 3 роки. Рішення про заборону в’їзду можуть прийняти територіальні органи Державної міграційної служби, органи Служби безпеки України або ж Державної прикордонної служби України. Важливо пам’ятати, що примірник вказаного рішення обов’язково надається іноземцю щодо якого воно прийняте.

Особі, яка не виконала вищезазначене рішення, може бути заборонено подальший в’їзд в Україну аж на 10 років.

Заборонити в’їзд в Україну іноземцю також можуть у разі незаконного перетину кордону поза пунктами пропуску. У такому випадку іноземець зобов’язаний покинути територію України з подальшою забороною в’їзду на 5 років.

Примусове повернення є ще однією мірою відповідальності для іноземця. Закон містить ряд випадків, коли іноземець може бути примусово повернутий в країну свого походження. Зокрема:

1) якщо така особа порушує українське законодавство; або

2) якщо її дії загрожують національній безпеці чи охороні громадського порядку; або

3) у цілях забезпечення охорони здоров’я людей, захисту прав громадян України.

Рішення про примусове повернення, як і рішення про заборону в’їзду, можуть приймати територіальні органи ДМС, органи СБУ або ж прикордонна служба. У рішенні мають бути передбачені причини його прийняття, порядок оскарження та строк, протягом якого іноземець повинен покинути Україну, що не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення.

Іноземцю, щодо якого прийняте рішення про примусове повернення, скасовується віза та вилучаються документи, які дають право законно перебувати в Україні (до прикладу, посвідка на тимчасове проживання). Щодо порушника також може бути прийняте рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну строком на 3 роки.

Однак, звертаємо увагу, що одночасне накладення заборони в’їзду на 3 роки є не обов’язковою, а факультативною санкцією, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення, за наявності передбачених законом підстав.

Зазначимо також, що рішення про примусове повернення та рішення про заборону в’їзду можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Заборону в’їзду та примусове повернення іноземців не слід ототожнювати із відмовою у перетині кордону України. Рішення про відмову у в’їзді в Україну приймається у тому випадку, якщо іноземець не дотримався умов, що ставляться для перетину кордону. Згадане рішення приймається у пункті пропуску через державний кордон лише за наявності обґрунтованих причин відмови, які обов’язково повинні бути зазначені у такому рішенні. До прикладу, у іноземця немає дійсного паспорта або візи для в’їзду в Україну, або ж особа не може підтвердити мету поїздки чи довести наявність достатнього фінансового забезпечення для подорожі, або ж щодо такої особи прийняте рішення про заборону в’їзду. Рішення про відмову у перетині кордону набирає чинності з моменту його прийняття. Особа має право оскаржити таке рішення.

Необхідно також додати, що відмова у перетині кордону – це разова санкція. Це означає, що коли іноземець усуне недоліки, що стали підставою для такої відмови, він зможе здійснити спробу перетину українського кордону ще раз.

На додаток до вищезгаданого рішення, віза для в’їзду в Україну іноземця може бути скасованою за умови існування конкретних підстав, зокрема: наявність рішення про заборону в’їзду в Україну, або ж якщо є вагомі причини вважати, що така віза була отримана незаконним шляхом.

Найбільш суворим покаранням для іноземця є примусове видворення (українське законодавство не використовує термін «депортація»). Як і у попередніх випадках, право прийняти рішення про примусове видворення мають територіальні органи ДМС, органи СБУ та прикордонна служба. Однак, основною відмінністю є те, що таке рішення вищезгадані органи державної влади можуть прийняти лише на підставі постанови адміністративного суду, що виноситься за їх позовом. Звичайно,  рішення суду про примусове видворення може бути оскаржено.

Підставами для примусового видворення іноземця або особи без громадянства є:

  • якщо такі особи не виконали рішення про примусове повернення у визначений строк без поважних на це причин;
  • якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець може ухилятися від виконання цього рішення.

Важливо додати, що таким особам забороняється подальший в’їзд на територію України на 5 років.

 

Ми вам
зателефонуємо