Юридичний супровід IT-бізнесу в Україні

Продовжуємо серію публікацій про юридичні особливості відкриття певного конкретного бізнесу в Україні (див. попередню про Юридичні аспекти відкриття закладу громадського харчування). Розглянемо аспекти: коли програмний бізнес відкривають іноземці. У цьому варіанті , коли іноземні інвестори планують набрати кваліфікованих українських програмістів і розпочати бізнес все трішки складніше, ніж коли це роблять “місцеві”.

Тому що, зазвичай, для оптимізації оподаткування діє стандартна схема, коли іноземна компанія без реєстрації юридичної особи (представництва) в Україні набирає фахівців, оплачує реєстрацію їх як фізичних осіб-підприємців, сплачує за них податки, бухгалтерські послуги, оренду робочого місця (офіс, комп’ютери, Інтернет тощо) та інші видатки і окремо оплачує їм по-суті заробітну плату. Зрозуміло, що така ситуація дуже зручна для іноземців, які чимало економлять: по-перше, не потрібно реєструвати юридичної особи і постійно оплачувати заробітну плату директору; по-друге, сукупні нарахування та відрахування із зарплати досягають в Україні до 50%. А підприємець може платити 5% від доходу (плюс 34.7% від мінімальної заробітної плати єдиного соціального внеску). Якщо уявити собі середню зарплату програміста у 1000 доларів США, то із зарплати прийдеться віддати 400-500 у.о., а підприємцю – лише 50 доларів + ще десь 50 внеску в пенсійний – в результаті різницю бачимо у 3-4 рази.

Але така ситуація не цілком юридична правильна і законна. Тому що, іноземна юридична особа не може діяти на території України без реєстрації – за це встановлена відповідальність, а податкова може це розглядати як ухилення від сплати податків. Якщо все-таки інвестор пішов на таку “схему”, то перш за все, іноземна юридична особа не повин на орендувати тут приміщення чи здійснювати будь-які інші дії з метою створення бізнесу; крім цього потрібно звернутися до юристів для складення договору з підприємцями, який би не виглядав як трудовий договір. При цьому, програмісти повинні розуміти та знати, що вони не йдуть працювати за наймом до роботодавця (у вигляді працевлаштування), а лише надають послуги. Надаючи ті послуги, вони самі себе забезпечують всім, самі сплачують податки, тобто вони автономний бізнес суб’єкт, який надає послуги іншій особі, обмежений лише договором, при цьому, може надавати послуги і іншим клієнтам. В цілому, як ми вже сказали, ситуація з програмістами які всі працюють як підприємці досить часто оформляється не грамотно. А програмісти самі не відають, що вони ФОПи, а при тому, коли вони покидають свого “роботодавця” залишаються із тягарем здачі податкової звітності. Адже ліквідація підприємця коштує дорожче, ніж його зареєструвати. Тому принаймні, користуючись певними способами зменшення податкового тягаря слід такі операції узгоджувати з юристами для зменшення в майбутньому ризиків.

Юридичний супровід та послуги для ІТ-компаній

Масова ситуація з програмістами-підприємцями, які насправді просто не працевлаштовуються зумовлена величезним податковим тягарем на зарплату. А якщо працівник ФОП і платить всі податки, то, наче би, і причепитися немає до чого. І тут держава вирішила піти на зустріч програмістам і прийняла аж 2а закони, які мали би зменшити оподаткування програмістів. Перший Закон “Про внесення змін до розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції” передбачає зміни до податкового кодексу згідно яких тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року айтішніки звільняються від ПДВ; а податок на прибуток зменшується до 5 % (замість 19%, як у всіх у 2012 році).

Таке зменшення оподаткування дійсно суттєве, але при цьому, і раніше компанії на загальній системі оподаткування умудрялися бути неприбутковими і не платити 21% від прибутку, а отож, чи 19% чи 5% – не так вже й суттєві (звичайно не для всіх підряд, але для доброї частини гравців ринку айт-ті сфери.

При цьому, суб’єктом індустрії програмної продукції вважається суб’єкт господарювання, який протягом попередніх чотирьох послідовних звітних (податкових) кварталів (тобто більше 1го року) сукупно одночасно відповідає таким критеріям: 1) питома вага доходів суб’єкта від здійснення видів економічної діяльності, визначених у підпункті 1.5 цього пункту, становить не менш як 70 відсотків доходів від усіх видів економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг (див. нижче п. 1.5.); 2) первісна вартість основних засобів та/або нематеріальних активів суб’єкта перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; – тобто біля 52 ти. грн.3) у суб’єкта відсутній податковий борг; 4) щодо суб’єкта судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. А для того, щоб стати платником 5% потрібно отримати спеціальне свідоцтво.

Тому перш за все, аби вивести IT з тіні, вартувало зменшувати не податок з доходів, а розміри оподаткування заробітної плати працівників. Найбільш доцільним було б ввести якийсь єдиний податок (чіткий відсоток) та спростити саму процедуру нарахувань (відрахувань) з заробітної плати. Допоки цього не зроблено, то на нашу думку, не допоможе прийняття навіть двох законів. Адже було підписано ще другий закон про пільги для програмістів – Про державну підтримку розвитку індустрії програмної продукції, який взагалі має декларативний характер, бо перший закон хоча би конкретно зменшує розміри податків для IT.

З питань супроводу бізнесу (в тому числі, IT права), для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб’єкта, який застосовує особливості оподаткування, чи з інших юридичних питань звертайтеся:

Тарас Бачинський

телефони:Kyivstar +380960020100 UMC +380504317084стаціонар +38(0322)47-35-44