Податок на виведений капітал: шанс для малого та середнього бізнесу чи черговий законодавчий провал?

Українське законодавство, як і будь-яке, зазнає постійних змін. Такі зміни необхідні для регулювання суспільних відносин, які стрімко розвиваються, а також модернізації правової системи. Не стала винятком і система оподаткування. В політичному середовищі вже доволі тривалий час ідуть дискусії щодо впровадження податку на виведений капітал (далі – ПнВК). 5 липня 2018 року до Верховної Ради був внесений законопроект №8557, який вже встиг викликати чимало суперечок між прихильниками та противниками змін. Як ви вже зрозуміли, мова йтиме про переваги та недоліки такого законодавчого оновлення. На які зміни варто очікувати підприємцям?

Що ж саме підлягатиме обкладенню податком?

Оподаткуванню підлягатимуть операції пов’язані з виведенням коштів з обороту. В законопроекті  передбачено поділ зазначених операцій на три види, а саме:

  1. операції пов’язані безпосередньо з виведенням капіталу (виплатою дивідендів);
  2. операції, що прирівнюються до виведення капіталу;
  3. операції, що потребують самостійного донарахування податку;

Ставка податку також зазнає змін. Кожна з трьох видів операцій, що входять до бази оподаткування отримає відповідну податкову ставку. Отож, обкладатись податком  операції з виведення капіталу будуть за такими ставками:

  1. 15% – для операцій першої групи;
  2. 20% – для операцій, що прирівнюються до виведення капіталу;
  3. 5% – для операцій пов’язаних з виконанням боргових зобов’язань перед пов’язаними особами нерезидентами.

Проте з останнього правила є винятки. Якщо сума зобов’язань у сукупності перед всіма пов’язаними особами перевершує особистий капітал платника у 3,5 рази (для фінансових установ і компаній, що провадять виключно лізингову діяльність – у 10 разів і більше) або відбулась реєстрація нерезидента у державі з низькоподатковою юрисдикцією, то до цих випадків буде застосовуватись 20% податкова ставка.

Ще однією приємною зміною стане можливість зарахувати переплати по податку на прибуток підприємства в рахунок сплати податку на виведений капітал.

Відбудуться зміни і у переліку платників податків. ПнВК будуть сплачувати резиденти (юридичні особи зареєстровані в Україні, які здійснюють свою діяльність як на її території, так і за кордоном), крім неприбуткових організацій та підприємців, які підпадають під режим спрощеної системи оподаткування, а також належним чином зареєстровані нерезиденти та їх постійні представництва. Своєрідним винятком є банки, які за власним бажанням можуть залишитись платниками податку на прибуток, але лише до 2021 року.

Переваги:

  • введення ПнВК стане стимулом для ділової та інвестиційної діяльності;
  • облік та звітність стануть набагато простішими. Оскільки буде передбачений вичерпний перелік операцій, що обкладається податками, то відповідно буде і вичерпний перелік документів, що необхідно відобразити у звітності;
  • оскільки оподаткуванню підпадають лише операції з виведення коштів, а не прибутки, частину прибутків можна буде інвестувати у розвиток підприємства та модернізацію виробництва;
  • підприємцю не потрібно буде готувати документацію, на підтвердження кожної операції, що зекономить його час та дасть змогу більш ефективно працювати на отримання прибутку;
  • податківці будуть мати менше можливостей тиску на бізнес.

Недоліки:

  • основною проблемою, яку вбачають у ПнВК є порушення рівності між платниками податку, адже сплачувати податок будуть як прибуткові підприємства так і ті, які мають накопичені збитки;
  • також вбачається певна нерівність щодо інвестицій в Україну та за кордон, адже якщо українська компанія захоче створити «дочірнє» підприємство за кордоном, то така інвестиція підлягатиме оподаткуванню;
  • звузиться об’єкт оподаткування  та зменшаться можливості впливати на базу.

Як виглядатиме оподаткування на практиці та його головні відмінності з податком на прибуток?

Поки введення ПнВК лишається лише законопроектом в Україні продовжує діяти податок на прибуток підприємств. На сьогодні він обчислюється за формулою: Доходи – Витрати = Прибуток. Тож змоделюємо ситуацію. За рік певне підприємство отримало дохід у розмірі 10 млн. грн. Витрати підприємства складають 7 млн. грн. Отож, застосовуючи вищенаведену формулу, отримуємо прибуток у розмірі 3 млн грн.

З цього прибутку, припустимо, власник хоче отримати як дивіденди 1 млн грн., а інші кошти – витратити на модернізацію виробництва. Тож він, для початку, сплачує 18% податку на прибуток. З 3 млн грн доходу сума, що піде на податки буде складати 540 тис. грн. Залишається 2 млн 460 тис грн. З цих коштів 1 млн грн власник виводить собі, з яких сплачує 5% (податок на дивіденди), що дорівнює 50 тис грн. В результаті на розвиток підприємства залишається всього 1 млн 460 тис. грн.

З новим податком власник буде змушений заплатити втричі більше при виведенні дивідендів 15%, тобто 150 тис. грн. Все, що залишиться, а це 2 млн грн, піде на розвиток виробництва.

То який з податків все-таки вигідніший для українського бізнесу?

Дане питання викликає велику масу суперечок між противниками і прихильниками таких нововведень. Проте, варто зазначити, що даний законопроект вже викликав давно не бачений ажіотаж серед представників бізнесу, які готові боротись за його прийняття.

З першого погляду, здається, що власник втратить більше, оподатковуючи дохід за ПнВК, проте модернізація виробництва, відсутність тиску з боку фіскалів, економічне зростання на загальнодержавному рівні призведе до збільшення доходів, а відповідно і до збільшення прибутку, що дасть змогу власникам отримувати значно більше вже у найближчому майбутньому.

Олександр Поліщук,

молодший юрист практики корпоративного права та комплаєнсу

АО “Бачинський та партнери”

Якщо у Вас є запитання Юрист допоможе Вам


Ірина Шумська

Якщо у Вас є запитання Юрист допоможе Вам


Наталія Василечко

Якщо у Вас є запитання Юрист допоможе Вам


Ірена Найда

Якщо у Вас є запитання Юрист допоможе Вам


Тарас Бачинський