Для передачі прав на комп’ютерну програму необхідно укласти договір, у якому буде чітко визначено вид передачі (відчуження, ліцензія тощо) та майнові права, що передаються.
IT адвокат повідомляє – передача може оформлюватися через авторський договір або, у певних випадках, наприклад при створенні програми за замовленням, права можуть переходити автоматично відповідно до умов договору чи трудового контракту.
Згідно з даними Мін’юсту, станом на лютий 2025 року в Україні було зареєстровано 262 093 активних фізичних осіб-підприємців (ФОП), діяльність яких пов’язана з інформаційними технологіями (ІТ). Це свідчить про значну кількість ІТ-фахівців, хоча точна кількість програмістів може варіюватися залежно від визначення цієї категорії. Загалом, чисельність ІТ-спеціалістів в Україні залишається стабільною, незважаючи на деяке зниження кількості ІТ-ФОПів. Тобто у 2025 році щоденно щонайменше 100 тисяч осіб писали код. Зазвичай наступний етап після написання коду – це його передача. Як правильно це зробити, щоб замовник отримав весь необхідний обсяг прав?
Як правильно передати права на комп’ютерну програму?
Оскільки закон визначає, що комп’ютерні програми охороняються авторським правом, далі мова ітиме власне про передачу авторського права. Але перед тим важливо загадати, що існують дві групи прав – особисті немайнові права та майнові. До першої групи прав належать право зазначати своє ім’я/псевдонім або забороняти таке зазначення, а також право протидіяти будь-яким змінам та посяганням на твір (в даному випадку – комп’ютерну програму). Такі особисті немайнові права не можуть бути передані.
Тобто не залежно від того, чи було створено комп’ютерну програму за цивільним або господарським договором, чи в межах виконання трудових обов’язків, всі немайнові права залишаються в автора. Але для замовників та роботодавців є вихід із цієї ситуації. Для прикладу, зазвичай в договорах прописують, що розробник коду бажає залишатись анонімом.
Майнові права на програму
Що ж стосується майнових прав, то до них відносяться право використовувати твір (змінювати його, розповсюджувати тощо), дозволяти або забороняти його використання іншими особами. Ці права можуть бути передані іншій особі.
Якщо ж вести мову про передачу авторського права в рамках трудових відносин, то законодавство по-різному регулює питання розподілу майнових прав у разі відсутності відповідного договору. Верховний суд України вирішив цю колізію зазначивши, що майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений в процесі трудових відносин, належать працівникові спільно з роботодавцем, якщо інше не встановлено договором. Наголошуємо, що це положення стосується розроблення програмного забезпечення в рамках трудових відносин, і не поширюється на цивільно- та господарськоправові відносини. Окрім цього, важливим моментом тут буде «якщо інше не встановлено договором», оскільки на практиці часто в договорі часто прописують, що до роботодавця переходять усі майнові права.
Варто звернути увагу, що у договорі мають бути визначені усі способи та межі використання твору, оскільки непередбачені способи вважаються непереданими. Також варто визначити, з якого моменту майнові права передаються роботодавцеві. Часто це відбувається з моменту підписання відповідного Акту.
У разі, якщо комп’ютерна програма включає код, написаний іншою особою, працівник повинен в обов’язковому порядку повідомити по це роботодавця, а також використовувати лише ліцензійні напрацювання. Якщо ж у комп’ютерну програму, створену за трудовим договором, включено будь-які елементи, розроблені поза рамками трудових відносин, тоді рекомендується окремо прописати передачу прав на такі елементи.
Якщо ж вести мову про передачу авторського права в рамках цивільно- або господарськоправових відносин, то на практиці відповідні положення часто прописують у договорі надання послуг або підряду, хоча це не цілком правильно. Тому що фактично у ці договори включають положення договору про передачу прав на використання твору, а предметом такого договору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору. Тому в ідеалі після розробки відповідної комп’ютерної програми потрібно ще додатково укласти договір про передачу авторських прав на неї.
Що має містити договір про передачу прав на IT-продукт
Договір про передачу прав має бути складений у письмовій формі й містити обов’язкові положення, визначені Цивільним кодексом України. У ньому зазначаються сторони угоди, точна назва програмного продукту, обсяг переданих прав, територія, строк дії договору, порядок передачі та оплати. Необхідно також описати, які саме компоненти передаються: вихідний код, документація, база даних чи дизайн інтерфейсу. Обов’язковим є пункт про відповідальність сторін за порушення авторських прав і порядок розв’язання спорів. Юридично коректно складений договір є гарантією того, що сторони захищені від претензій і можуть легально використовувати програмне забезпечення у своїй діяльності.
На останок варто згадати, що передача прав на об’єкти інтелектуальної власності може різнитися залежно від юрисдикції, що варто мати на увазі при укладенні договорів з іноземними особами. Так, законодавство Сполучених Штатів Америки, Великобританії та ряду інших країн містить концепцію work for hire, згідно якої автором вважається власне роботодавець, а не фактичний творець. Хоча також є можливість передачі авторського права, тому при укладенні договору в межах такої юрисдикції слід бути уважним та брати це до уваги. Наприклад, видається неможливим застосування такої концепції у разі, якщо виконавець залучає субпідрядників з України, і відносини між ними регулюються правом України.
АО «Бачинський та партнери» допоможе визначити оптимальний тип договору, забезпечить відповідність положень чинному законодавству. Професійний супровід особливо важливий у випадках, коли програма створюється на замовлення іноземної компанії. Звертайтеся за допомогою у будь-який час, телефонуйте.
Практика
Вам може сподобатись