Останнім часом булінг в українських школах став не просто поширеним явищем, а набув розмаху епідемії. Статистичні дані жахають. Так, у 2017 році з булінгом зіткнулися 67% дітей, 40% із них нікому про це не говорили і не зверталися за допомогою, трохи менше половини соромляться говорити про це, а 22% вважають явище нормою.
Вирішити наболілу проблему булінгу і забезпечити захист прав дітей покликаний нещодавно прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» (далі – закон) від 18.12.2018 р.
Що таке булінг і кого він стосується?
Новий закон визначає булінг як діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Нажаль, закон не містить точних визначень психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства. Але, очевидно, що тлумачити дані поняття слід буде за аналогією до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Для можливості відокремити булінг від одноразових конфліктів, дражнилок, бійок і сварок, законом закріплено ознаки цькування, якими є:
- систематичність (повторюваність);
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності – спостерігачі;
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Основне, на що треба звернути увагу, дія нового антибулінгового закону поширюється не лише на школярів, а й на дошкільнят, студентів профтехнічної освіти та вишів, вчителів у дитсадках та школах, педагогів у закладах вищої освіти, науково-педагогічних працівників, усіх учасників освітнього процесу та батьків.
Відповідальність
За вчинення булінгу передбачена адміністративна відповідальність. Так, у загальному булінг тягне накладання штрафу у розмірі 850 – 1700 грн. або громадські роботи тривалістю 20 – 40 год. Групове або повторне цькування – штраф у розмірі 1700 – 3400 грн. або громадські роботи тривалістю 40 – 60 год. Якщо правопорушення вчинили неповнолітні у віці з 14 до 16 років, штрафи або громадські роботи накладатимуться на батьків.
Окрім цього, відповідальність передбачена і за замовчування фактів булінгу. Так, неповідомлення керівником закладу освіти підрозділам органів поліції про випадки цькування тягне накладення штрафу розміром 850 – 1700 грн. або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.
Процедура притягнення до відповідальності.
Механізм реагування на випадки булінгу і притягнення до відповідальності винних осіб у законі чітко не прописаний.
У загальному учні, батьки та викладачі зобов’язані повідомляти керівництву навчального закладу про випадки цькування, якщо вони були його безпосередніми свідками чи про які отримали достовірну інформацію.
Письмові заяви про випадки цькування подаються керівнику закладу. Керівник, отримавши заяву, видає рішення про проведення подальшого розслідування. Після цього він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу. Склад такої комісії законом не деталізовано. Вочевидь, до неї зможуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та кривдника, керівник закладу та інші особи.
За результатами проведеного розслідування і виявлення факту булінгу, керівник звертається до уповноважених підрозділів органів поліції та до служби у справах дітей з повідомленням про вчинення цькування.
Якщо керівник навчального закладу жодним чином не відреагував на випадки булінгу, скарги слід передати засновнику навчального закладу. Тобто, звернутися до управління освіти, якщо заклад держаний або до фізичної чи юридичної особи – засновника, якщо заклад приватний. Якщо й це не допомогло, батьки мають можливість самостійно звернутися до поліції.
Проблемним питанням при реалізації нововведених положень щодо процедури розслідування булінгу може стати процес доведення факту його існування. Адже треба буде довести факт насилля з боку булера, нанесену ним шкоду психічному чи фізичному здоров’ю жертви, і найголовніше – зв’язок між цими проявами.
Особливо складно буде довести бойкот, розповсюдження пліток, демонстрацію негативу мовою тіла (косі погляди, відвертання від жертви). Слід буде звертатися до психолога та отримувати від нього письмовий висновок, де буде зафіксований результат дій (бездіяльності) кривдника та завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Превенція булінгу.
Функції попередження і недопущення цькування у закладах освіти покладаються на керівництво закладу.
Керівник закладу освіти зобов’язаний з урахування пропозицій територіальних підрозділів поліції, МОЗ та Мінмолодьспорту розробити, затвердити та оприлюднити план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, контроль за виконанням яким здійснюватиме засновник закладу. Окрім того, керівник зобов’язаний контролювати аби у закладі панувала атмосфера добробуту, а дітям-агресорам, жертвам цькування і свідкам вчасно надавалася допомога психолога та соціальних працівників.
Достатньо прогресивним є залучення до процесу протидії булінгу освітнього омбудсмена. Його завданням виступатиме перевірка заяв про випадки цькування в школі та забезпечення повноти та своєчасності заходів реагування на випадки булінга з боку педколективу, керівництва та засновника закладу. А ще омбудсмен має аналізувати ефективність і якість соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили, постраждали або стали свідками цькування.
Аналізуючи антибулінговий закон слід зазначити, ряд проблемних моментів і ризиків, з якими доведеться стикнутися при його реалізації. Серед яких неточність у формулюваннях, що може призвести до безкарності цькування дітей за межами шкільного подвір’я, покладання значної кількості обов’язків на навчальні заклади і майже відсутність нових зобов’язань батьків у процесі протидії булінгу, що призводить до звуженого вирішення проблеми цькування і покладає всю превенцію булінгу на навчальний заклад, неточність попереджувальних заходів протидії цькуванню тощо.
Проте сам факт прийняття закону – вже значний успіх, оскільки він вчергове заявляє про проблему цькування і формує основні напрями його протидії, ефективність яких вже буде залежати від конкретної адміністрації того чи іншого навчального закладу і активності захисту прав дитини її батьками.
Фото: СТБ
Бєлікова Анастасія
помічник адвоката – партнера практики
судового представництва
АО «Бачинський та партнери»
Наталії Жеманової]]>
Вам може сподобатись