Основне про підстави, умови та порядок. Звільнення за власним бажанням працівника

У цій статті розглянемо особливості такого виду звільнення як звільнення «за власним бажанням», під яким в загалом розуміється розірвання трудового договору з ініціативи працівника, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) є однією з підстав припинення трудового договору.

Одразу звернемо увагу, що підстави, умови та порядок «звільнення за власним бажанням» можуть відрізнятися в залежності від багатьох обставин. Такими обставинами є, зокрема, чи є трудовий договір строковим або безстроковим, чи існують на стороні працівника особливі причини, що викликали бажання звільнитися (до прикладу, порушення роботодавцем законодавства про працю та ін.), тощо, а тому далі у цій статті розглянемо різні можливі варіанти.

Звільнення за згодою сторін є окремим видом звільнення, що суттєво відрізняється від «звільнення за власним бажанням». У зазначеній статті, зокрема, розглянуті ключові відмінності між двома названими видами звільнення.

Ми також вже розглядали особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану де розглядали, зокрема, додаткові можливості працівників звільнитися «за власним бажанням» у період воєнного стану.

Ситуація 1: Між працівником і роботодавцем укладений безстроковий трудовий договір та працівник хоче звільнитися «за власним бажанням»

Відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Консультація юриста

Звертаємо увагу, що згідно частини 3 статті 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У той же час у випадку, якщо після подання заяви про звільнення до моменту закінчення строку попередження Ви передумали звільнятися, радимо не чекати автоматичного анулювання поданої заяви у зв’язку із тим, що Ви не залишили місця роботи, а завчасно звернутися до роботодавця із письмовою заявою про анулювання раніше поданої заяви.

Останнє пов’язано зокрема із тим, що в такому випадку у разі наявності спору з роботодавцем у Вас буде підтвердження анулювання раніше виявленого бажання звільнитися, тоді як в деяких випадках довести факт того, що Ви дійсно не залишили місця роботи та продовжували працювати після спливу строку попередження про звільнення може бути важко.

Щодо залишення місця роботи також звертаємо увагу, що після попередження роботодавця про звільнення працівник не може до спливу вищевказаного строку у два тижні самовільно полишати місце роботи, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від «17» жовтня 2018 року у справі № 589/771/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77312822).

У постанові Верховного Суду від «22» травня 2019 року у справі № 757/61865/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/82499307) також зроблено правовий висновок, що смерть єдиного учасника товариства не позбавляє директора товариства можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право на розірвання трудового договору за власним бажанням, укладеного на невизначений строк. У такому випадку працівник може звернутися до суду із позовною заявою про визнання трудових відносин припиненими на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Зважаючи на вищевикладену практичну ситуацію, коли працівник стикається з певними об’єктивними труднощами у звільненні за частиною 1 статті 38 КЗпП у позасудовому порядку, що може пов’язуватись у тому числі з прогалинами законодавства, звертаємо увагу також на постанову Верховного Суду від «03» липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/83024956). У зазначеній постанові суд доходить загального висновку, що в такому випадку ефективним способом захисту прав працівника є ухвалення судом рішення про припинення трудових відносин на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Ситуація 2: Між працівником і роботодавцем укладений безстроковий трудовий договір та працівник хоче звільнитися «за власним бажанням», що викликано  неможливістю подальшого продовження роботи

Консультація юриста

Відповідно до речення другого частини 1 статті 38 КЗпП України у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, роботодавець повинен розірвати безстроковий трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Під неможливістю продовжувати роботу, як вказується у вищезазначеному реченні частини 1 статті 38 КЗпП України, законодавець розуміє:

  • переїзд на нове місце проживання;
  • переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
  • вступ до закладу освіти;
  • неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
  • вагітність;
  • догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
  • догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
  • вихід на пенсію;
  • прийняття на роботу за конкурсом,
  • інші поважні причини.

Звертаємо увагу, що у разі подання заяви на звільнення на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України саме у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу, потрібно чітко про це вказати у заяві на звільнення, яка подається до роботодавця. В іншому випадку буде застосовуватись загальний порядок звільнення за частиною 1 статті 38 КЗпП України, розглянутий вище, зокрема, буде в силі обов’язок працівника відпрацювати ще два тижні після попередження роботодавця.

Так само у заяві на звільнення з вищевказаних причин необхідно обов’язково зазначати бажану дату звільнення, інакше заява також буде вважатися такою, що подана у загальному порядку частини 1 статті 38 КЗпП України, та, відповідно, працівник повинен буде відпрацювати два тижні після повідомлення роботодавця про звільнення. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від «18» листопада 2019 року у справі № 229/2676/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85743339).

Додатково звернемо увагу, що у випадку наявності вищевказаних поважним причин, що дають можливість розірвати трудовий договір у строк, про який просить заявник, необхідно надати роботодавцю підтвердні документи, що відповідно до законодавства засвідчують наявність таких причин. В іншому випадку у разі невизнання роботодавцем їх наявності спір перейде в судову площину та суд, встановивши, що працівник не надав підтвердження наявності поважних причин, може визнати правомірними дії роботодавця зі звільнення працівника після закінчення двотижневого строку з моменту повідомлення про звільнення, а не у строк, який зазначався працівником.

Щодо записів у трудовій книжці, при розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов’язує надання певних пільг і переваг, запис  про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38 КЗпП України». Відповіде положення прямо передбачене пунктом 2.26. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#).

Ситуація 3: Між працівником і роботодавцем укладений безстроковий трудовий договір та працівник хоче звільнитися «за власним бажанням», що викликано недобросовісною поведінкою роботодавця

Консультація юриста

Відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати безстроковий трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець (що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили):

  • не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору;
  • чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення.

Алгоритм дій працівника у такому випадку є аналогічним із діями при розірванні безстрокового трудового договору з ініціативи працівника на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України у зв’язку з неможливістю продовжувати роботу, що було розглянуто вище.

Також звертаємо увагу, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від «17» квітня 2019 року у справі № 216/7189/14-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81437365) у разі незгоді роботодавця із наявністю підстав, передбачених частиною 3 статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Ситуація 4: Між працівником і роботодавцем укладений строковий трудовий договір та працівник хоче звільнитися «за власним бажанням»

Відповідно до частини 1 статті 39 КЗпП України строковий трудовий підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі:

  • хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором;
  • порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору
  • у випадках, передбачених частиною 1 статті 38 цього Кодексу.

Звертаємо увагу, що у випадку, якщо роботодавець не визнає наявності підстав, наведених у частині 1 статті 39 КЗпП України, він так само може відмовити у розірванні строкового трудового договору, у такому випадку спір про розірвання договору може бути розглянутий судом.

Інші питання, пов’язані зі звільненням «за власним бажанням»

Також звертаємо вашу увагу, що існують особливості наслідків звільнення «за власним бажанням» перед іншими видами звільнення, чого ми вже трохи торкалися у нашій статті, присвяченій звільненню «за згодою сторін», посилання на яку розміщено на початку цієї статті.

Так, до прикладу, ми вже писали, що у разі звільнення «за власним бажанням» можливість особи отримати допомогу по безробіттю виникає лише починаючи з 91 дня з моменту постановки на облік у центрі зайнятості. У разі ж звільнення «за угодою сторін» особа може отримати допомогу по безробіттю вже з 8 дня постановки на облік у центрі зайнятості. Останнє визначено частиною 3 статті 22 та частина 4 статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (посилання: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14)

У разі, якщо у Вас залишилися або виникли питання щодо підстав, умов, порядку та наслідків звільнення «за власним бажанням», фахівці Адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери» готові надати Вам кваліфіковані правові консультації та іншу кваліфіковану правову допомогу.

Ми вам
зателефонуємо

Замовити дзвінок