Останні роки ознаменувались, зокрема, значним підвищенням громадської активності в усіх сферах життя суспільства. Багато людей сьогодні залучені як до контролю – так і до допомоги в організації забезпечення безпеки міста.
У соціальних мережах циркулюють масиви інформації щодо розшуку конкретних осіб (підозрюваних, зниклих без вісті, свідків) а також повідомлення про усі події кримінального характеру які стаються в місті за день. Таким чином значно збільшилась поінформованість суспільства про криміногенну ситуацію, що, в свою чергу, не може не призвести до усвідомлення того факту, що ніхто з нас не застрахований від злочинних посягань.
На жаль реалії життя такі, що небезпека може походити не лише від символічного “незнайомця у темному провулку” – значна кількість протиправних посягань відбуваються на ґрунті побутових стосунків, недобросовісної діяльності у сфері бізнесу (заволодіння ввіреними підприємством ресурсами, шахрайство тощо) та певним рядом кримінально караних порушень та зловживань зі сторони посадових осіб органів державної влади (перевищення службових повноважень, службові підроблення тощо).
Ставши жертвою злочину, незаконних та/або протиправних дій службових чи посадових осіб, недобросовісної діяльності бізнес-партнерів або конкурентів, зазнавши матеріальних, фізичних або моральних втрат – особа зацікавлена не лише у встановленні загальнолюдської справедливості та притягненні винного до відповідальності. У першу чергу потерпілого цікавить якнайшвидше поновлення своїх порушених прав, повернення втраченого майна та відшкодування завданих злочином збитків.
«Спір про право»
Сьогодні потерпілим у кримінальному провадженні може бути визнано фізичну особу якій було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. В свою чергу юридична особа може виступати у кримінальному провадженні в якості потерпілого лише у тому випадку, коли їй було завдано майнової шкоди. Як фізична так і юридична особи можуть використати право відшкодування завданих злочином збитків.
З 07.11.2015 року набув чинності Закон України “Про Національну поліцію”, який став черговим кроком у загальному реформування та відновленні довіри і престижу правоохоронних органів в очах суспільства.
Ми усі чудово розуміємо, що попереду довгий шлях відбудови правоохоронної системи, а тому казати про якісь реальні зміни у методах роботи та ставленні працівників ще досить рано. Тому можна із впевненістю сказати, що правоохоронні органи і сьогодні не завжди ставлять на чільне місце поновлення порушених прав потерпілих осіб у кримінальному провадженні.
Покладаючись на компетентність та професіоналізм органів досудового розслідування, потерпілий частіше за все ризикує залишитися сам на сам зі своїми проблемами. При цьому потерпілий не завжди знає якими правами він наділений та які процесуальні можливості надає йому відповідний процесуальний статус, на якому етапі перебуває досудове розслідування та чи ведеться воно взагалі, а також завдяки яким механізмам та на яких етапах кримінального провадження потерпіла особа може ставити питання щодо відшкодування завданих злочином збитків.
Правами потерпілого особа починає користуватися або з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення щодо неї або ж з моменту подання заяви про залучення її до провадження у якості потерпілого.
У першому випадку відновлення порушених прав та забезпечення повернення втрачених матеріальних активів розпочинається із внесення відповідного повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та початком досудового розслідування.
Як не дивно, але першою проблемою з якою може зіштовхнутися особа, якій не пощастило стати жертвою злочинного посягання – це подекуди тривке небажання правоохоронних органів розпочинати досудове розслідування. Так, досить поширеною практикою є невиконання вимог статей 25 та 214 КПК України, відповідно до яких слідчий, прокурор зобов’язані внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (зареєструвати кримінальне провадження і розпочати досудове розслідування) невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинення злочину.
У такому випадку необхідно із дотриманням процесуальних строків (10 днів з моменту невнесення) і правил підсудності звертатися до слідчого судді відповідного суду для оскарження такої незаконної бездіяльності і зобов’язання внести відомості щодо заяви про скоєння злочину у примусовому порядку за наступною схемою.
У другому випадку, коли досудове розслідування вже розпочато, особа набуває відповідних прав з моменту подання заяви про залучення її у якості потерпілого до цього вже розпочатого конкретного кримінального провадження. Безпідставна відмова у задоволенні такої заяви може бути оскаржена протягом 10 днів у судовому порядку.
Тут також нерідко трапляються певні маніпуляції зі сторони органів досудового розслідування, особливо якщо це стосується юридичних осіб. Так, отримавши заяву про залучення особи у якості потерпілого до кримінального провадження, слідчий може просто її проігнорувати або розглянути у порядку звернення громадян. Оскільки законодавець чітко визначив момент виникнення прав потерпілої особи саме з часу подання відповідної заяви (а не з моменту отримання повідомлення про задоволення такої заяви чи з будь-якими іншими юридичними фактами) – такі маніпуляції з боку органів досудового розслідування легко подолати звертаючись до слідчого судді в передбаченому статтею 303 КПК України порядку.
Процес є – результату немає. Як виправити ситуацію?
Навіть якщо досудове розслідування вже ведеться і особа залучена у якості потерпілого, це не завжди гарантує повне, якісне та швидке відновлення порушених прав. Так, потерпілий в більшості випадків взагалі не повідомлений про те, які дії здійснюються і чи здійснюються вони взагалі, а також на якій стадії перебуває провадження. Незважаючи на пряму вимогу законодавця повідомляти потерпілого щодо кожної проведеної органом досудового розслідування процесуальної або слідчої дії, на практиці нічого подібного не відбувається.
Більше того, зважаючи на значну кількість кримінальних проваджень, що перебувають у конкретного слідчого, велика вірогідність того, що жодних процесуальних та/або слідчих дій – без відповідного “нагадування” самого потерпілого – у кримінальному провадженні не будуть здійснюватися взагалі. Таким чином, лише займаючи активну позицію у справі потерпілий може як найефективніше захистити та відновити свої порушені права та інтереси. Так, потерпілий може активно використовувати не лише своє право ініціювати проведення певних слідчих та/або процесуальних дій перед слідчим, прокурором або слідчим суддею.
Також потерпіла особа (переважно використовуючи процесуальні можливості свого представника – адвоката) наділена правом та можливістю фактично проводити самостійне розслідування, а саме: збирати докази, ініціювати та проводити експертні дослідження, опитувати осіб тощо. Адже лише якісне, проведене на належному фаховому рівні досудове розслідування, результатом якого стало зібрання допустимих та належних доказів, може потягнути за собою безапеляційне поновлення порушених прав потерпілої особи.
Чому ще для особи, яка вже перебуває у статусі потерпілого в кримінальному провадженні є важливим “тримати руку на пульсі” досудового розслідування? На жаль, через певні недоліки діючого законодавства дуже багато кримінальних справ так і не доходять до суду, оскільки закриваються ще на стадії досудового розслідування.
Про те, що провадження закрито а досудове розслідування припинене, про те в якому порядку і куди можна оскаржити таке рішення – потерпілого, зазвичай, навіть не повідомляють. Також не можна не згадати, що під час здійснення досудового розслідування певних категорій злочинів у потерпілого виникає можливість альтернативних шляхів виходу із негативної і некомфортної для себе ситуації – більш швидких і безболісних на відміну від судової тяганини (закриття кримінального провадження, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим або ж укладення угоди про примирення). Про такі можливості потерпіла особа також не завжди повідомлена, що в свою чергу призводить до затягування для потерпілого процесу відновлення своїх прав та повернення належного йому майна або отримання компенсації.
Відповідно наданої Законом можливості, у будь-якому кримінальному провадженні потерпіла особа має право використовувати правову допомогу адвоката, який використовуючи увесь спектр процесуальних можливостей та технік допоможе побудувати комплексну стратегію відновлення порушених прав. Зокрема, спеціалісти ЮК “Лігалейд” мають значний досвід успішного представництва потерпілих – як фізичних так і юридичних осіб – на усіх стадіях кримінального провадження.
Вам може сподобатись