Договір комерційної концесії (договір франчайзингу)

Договір комерційної концесії (договір франчайзингу)

Договір комерційної концесії (договір франчайзингу)

Договором франчайзингу в Україні називають  зазвичай договір комерційної концесії, визначений Цивільним кодексом як зобов’язання однієї сторони оплатно надати в користування іншій стороні комплекс прав для виготовлення або продажу певних товарів чи послуг. Водночас франчайзинг не слід плутати із концесією у сенсі передання певних ресурсів у користування інших осіб.

У процесі внесення змін до законодавства про франчайзинг наш парламент не полінувався: протягом буквально півроку спершу було запроваджено порядок державної реєстрації таких договорів, на який ми чекали майже десять років, а через кілька місяців, у лютому 2015 року, обов’язковість реєстрації скасували взагалі. 

Досі, відповідно до статті 1118 Цивільного кодексу України та пункту 2 статті 367 Господарського кодексу України договір комерційної концесії (тобто договір франчайзингу) підлягав державній реєстрації органом, який провів реєстрацію суб’єкта господарювання (тобто самого підприємства, що є власником торгової марки та ноу-хау тощо).

І тому донедавна укладання договору франчайзингу було проблемним питанням, оскільки Державна реєстраційна служба не здійснювала державної реєстрації зазначеного договору – такий обов’язок просто не був на неї покладений законом. У зв’язку з цим у 2013 році було проведено зміни до закону, але проблем це не зменшило, а навпаки – додало. Тому що поправки були внесені до ст.640  ЦК і стосувалися усіх договорів, що набували чинності з моменту державної реєстрації  - відповідно, вони стали набувати чинності з моменту укладення. Проте з іншого боку, залишалася без змін ст.1118 ЦК (а ця норма була спеціальною відносно ст.640, яка є загальною), в якій сказано, що у відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії могли посилатися на такий договір тільки після того, як він пройшов державну реєстрацію. А третіми особами є всі, окрім сторін договору (дехто вважає, що це навіть суд).

Були певні спроби вирішити цю проблему на законодавчому рівні, зокрема, 15 січня 2009 був зареєстрований Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо державної реєстрації договорів комерційної  концесії) 2334/П. Але він так і залишився проектом.

Варіанти укладання договорів комерсійної конверсії

А тим часом  юристи-практики почали шукати свої виходи із ситуації. Таким чином при укладенні договорів комерційної концесії було окреслено два варіанти розвитку подій.

1) У судовій практиці зустрічаються випадки, коли суд зобов’язував державних реєстраторів зареєструвати договори франчайзингу. Тож можна було укласти договір франчайзингу, звернутися до Державної реєстраційної служби для реєстрації, оскаржити відмову у суді і змусити їх таки зареєструвати договір комерційної концесії.

2) Укладати не договір комерційної концесії, а ліцензійний договір. За цим договором також можлива передача в користування об’єктів права інтелектуальної власності, як і за концесійним договором. Але величезною перевагою є те, що на противагу договорам комерційної концесії, ліцензійні договори не вимагали обов’язкової державної реєстрації. Хоча сам по собі ліцензійний договір за предметом і змістом не відповідає тим завданням, які вирішує договір франчайзингу, але ліцензійний договір можна ще доповнити договорами про оренду майна, консультацій, співпраці та ін.

Законодавча неузгодженість таким чином створювала масу труднощів, коли нарешті у кінці вересня 2015 року Міністерство юстиції видало наказ, яким установлювався порядок реєстрації договорів комерційної концесії. Документ вступив у дію з 21 жовтня 2014 року.

Займалася реєстрацією договорів комерційної концесії та субконцесії Державна реєстраційна служба. Безперечний плюс нового законодавства – перенесення процедури реєстрації в електронну площину. Подавати документи можна і особисто, і поштою, а також  через спеціально створену інтернет-сторінку, Реєстраційний портал, що безумовно є економією часу та ресурсів. До слова, про економію: ще однією позитивною рисою нового Порядку було те, що здійснення реєстрації договору франчайзингу (а також за вчинення ряду інших дій, як-от, за реєстрацію змін до цього правочину чи його розірвання, тощо) було безоплатним – і це прямо зафіксовано Наказом Мін’юсту.

Реєстрація договорів комерційної концесії (франчайзингу) повинна була здійснюватися зі стійкою прив’язкою до реєстрації юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців, оскільки запис про зареєстрований договір має відображатися, крім Реєстраційного порталу, ще й в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Перелік документів встановлений законодавчо, а обов’язок реєстрації покладений на правоволодільця (у договорі комерційної концесії) або користувача (у договорі комерційної субконцесії) – тобто, суть була в тому, що договір реєструє та сторона, яка за цим договором передає свої права іншій стороні.

Порядок можна було б оцінити позитивно, а законодавчі зміни назвати прогресивними, та 12 лютого 2015 року був прийнятий Закон «Про дерегуляцію бізнесу», що набрав чинності у квітні 2015-го і скасував необхідність державної реєстрації комерційної концесії взагалі, з внесенням відповідних змін до Цивільного кодексу.

Можливо Вас зацікавлять консультації та послуги у сфері інтелектуального права? Дзвоніть керівнику (адвокату) Тарасу Бачинському за моб. 097 218 42 75 або звертайтеся за іншими контактами, вказаними на сайті.

Якщо у Вас є запитання Керуючий партнер допоможе Вам


Тарас Бачинський