Особливості залучення позик незалежними підрядниками

В ІТ-галузі спеціалісти, що надають послуги, виступаючи як незалежні підрядники, нерідко зустрічаються із необхідністю залучення додаткових асигнувань. Щоб не бути сконфуженим перед необхідністю юридичного закріплення відносин позики між договірними сторонами й не потрапити у пастку нарахування додаткових податкових зобов’язань – пропонується звернути увагу на кілька моментів.

Ми зупинимося на тих моментах, коли позикодавцем буде нерезидент та юридична особа, зареєстрована в українській юрисдикції.

Момент перший. Компанія-нерезидент надає позику ФОПу. В такому випадку кошти могли б бути залучені як на відсоткових, так і на безвідсоткових умовах, проте донедавна передбачався обов’язок реєстрації такого виду договорів, ускладнених іноземним елементом, Національним банком. Втім, з огляду на лібералізацію валютного регулювання, Постанова, яка це встановлювала, була скасована, обов’язок реєстрації договорів відійшов у минуле, але є певні деталі, дотримання яких є обов’язковим.

 

У позичальника повинен бути відкритий рахунок в іноземній валюті в українському банку, на який, власне і зараховуватиметься запозичення. Основним же моментом при залученні такої позики є відповідність вартості зовнішнього запозичення за окремим договором ринковим умовам (зокрема, розмір облікової ставки у країні-юрисдикції нерезидента повинен відповідати умовам кредитування).

 

Крім того, банку для проведення такої операції необхідно подати офіційну інформацію, що підтверджує відповідність суті та розміру позики фінансовому стану та змісту діяльності ФОПа та самого позикодавця-контрагента. До того ж у банку не має бути підстав вважати, що позикодавець та позичальник є пов’язаними особами в розумінні Податкового кодексу. Слід також зауважити, що переказані кошти спочатку зараховуються на розподільчий рахунок банку, і, врешті пройшовши банківську перевірку поданої інформації, зараховуються на рахунок ФОПа і стають доступними для використання.

 

За наявності альтернативного варіанту, коли в нерезидента є дочірня компанія, зареєстрована в українській юрисдикції, варто розглядати модель залучення коштів саме від української компанії.

 

Проте, якщо у ФОПа є відкритий валютний рахунок за кордоном (в країнах ЄС, як правило), кошти можуть бути залучені на нього без необхідності проведення описаних вище дій. З огляду на можливість використання такого рахунку в єдиній зоні євро-платежів (SEPA), процес залучення коштів на такий рахунок супроводжуватиметься мінімальними вхідними комісіями. Проте виведення коштів в Україну можна буде здійснити лише через банки, які підтримують європейський IBAN.

 

Звичайно, якщо у ФОПа чи фізичної особи відкритий рахунок в іноземному банку, податкові органи України не можуть відслідкувати такі операції, але якщо такі кошти будуть заходити на рахунок фізичної особи в Україні, – це слугуватиме підставою для визнання таких надходжень із джерелом походження за кордоном, що відповідно зумовлюватиме сплату ПДФО та військового збору.

Тепер детальніше зупинимося на особливостях залучення позики, коли позикодавцем для ФОПа виступатиме юридична особа в українській юрисдикції.

 

В такому випадку укладається договір позики, в якому обов’язково слід вказати, що відсотки за користування такою позикою не нараховуються. Тоді така позика трактуватиметься як  поворотна фінансова допомога в розумінні норм Податкового кодексу.

З моменту зарахування таких коштів на підприємницький рахунок, у ФОПа є 12 календарних місяців, щоб повернути кошти позикодавцю. В договорі також повинні бути зазначені порядок передачі й повернення суми позики.

 

Для фінансової звітності ФОПа є важливим, щоб сума позики, отриманої за таким договором була повернута позичальнику саме в передбачений Податковим кодексом 12-місячний строк, –  тоді такі кошти не будуть включаться до складу доходу платника єдиного податку. Якщо ж сума фінансової допомоги не буде повернута позикодавцю – вона оподатковуватиметься ПДФО та військовим збором.

 

Наступним важливим моментом є безвідсотковий характер такої позики. Відповідно до українського законодавства “кредит” вважається за фінансову послугу, а надавати фінансові послуги у нас можуть тільки фінансові установи, якою компанія-позичальник, скоріше за все, не буде. Тому, якщо позика матиме процентний характер, це може бути підставою для визнання договору позики договором фінансового кредиту та підставою для перевірки компанії-позикодавця з боку контролюючих органів.

 

Також варто нагадати за можливість встановлення застави в договорі. Цивільне законодавство України допускає встановлення застави щодо майна, яке заставодавець – ФОП отримає після виникнення застави. Інакше кажучи, в договорі прописуються цільове призначення коштів, що передаються, та встановлюється  предмет застави, – саме майно, набуте ФОПом після реалізації коштів, отриманих за договором позики.

 

Ризиком такої моделі є те, що ФОП використає отримані залучені кошти не для ведення господарської діяльності, або здійснить переказ суми отриманих коштів на свій особистий рахунок. Такі дії можуть викликати зацікавленість з боку податкових органів, і, якщо буде встановлено використання сум коштів для непідприємницьких потреб,  – вони оподатковуватимуться ПДФО та військовим збором.

 

Щоб уникнути такої проблеми можна здійснювати переказ коштів на приватний рахунок фізичної особи, а не на рахунок ФОПа. В такому випадку така особа зможе використати ці кошти для задоволення своїх приватних потреб, можливо буде оформити заставу, проте, знову ж таки, слід пам’ятати про 12-місячний строк повернення позики та безвідсотковий характер договору.

 

Наостанок. Практичні механізми для залучення коштів наявні для різного суб’єктного складу відносин позики. В кожному випадку слід виявляти ретельний підхід до правильного юридичного оформлення таких відносин, із залученням компетентних фахівців, які допоможуть вам у цьому.

Ми вам
зателефонуємо