ЯК ПОЧАТИ ПРИВАТНУ ПРАКТИКУ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ?

В контексті нещодавніх законодавчих змін – реформи сімейної медицини в Україні, напевно кожен замислювався про подальше медичне обслуговування та обрання собі сімейного лікаря. І якщо в державних закладах охорони здоров’я не знайшлось сімейного лікаря з потрібними якостями – єдиним виходом залишається приватна медицина.

Для медиків, які не бажають залежати від кількості укладених з ними декларацій, завжди є можливість зайнятися приватною медичною практикою – відкрити власний медичний центр або медичний кабінет. І от що для цього потрібно.

Перш за все, визначитись з формою діяльності та зареєструвати її. Це може бути юридична особа (до прикладу, товариство з обмеженою відповідальністю) або ж ФОП (фізична особа – підприємець). При цьому ФОП може створити медичний заклад навіть не маючи медичної освіти, але за умови укомплектування штату медичними працівниками.

Про особливості відкриття медичного закладу, ми вже писали тут.

Що ж стосується саме сімейної медицини, то варто навести основні нюанси.

Для отримання медичної ліцензії потрібно подати відповідну заяву та пакет документів до Мінохорониздоров’я. Однак, щоб правильно сформувати цей пакет, слід врахувати наведене нижче.

Кадри. У відомостях про стан матеріально-технічної бази вказується, зокрема, інформація про види медичної допомоги. Сімейна медицина ж згідно з нормами Основ законодавства про охорону здоров’я належить до первинної медичної допомоги, яка передбачає консультацію, діагностику та лікування найпоширеніших хвороб, а також травм та отруєнь, патологічних чи фізіологічних станів (до прикладу, під час вагітності). Первинна медична допомога включає профілактичні заходи, направлення пацієнта відповідно до медичних показань до вузьких спеціалістів тощо.

Таку допомогу надають лікарі загальної практики – сімейні лікарі, а також терапевти та педіатри.

Всі заявлені спеціальності лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою мають бути укомплектовані хоча б одним працівником. Кількість лікарів, яка є мінімально необхідною, ліцензійними умовами не встановлена. Це визначає здобувач ліцензії з урахуванням обсягу та нормативів певного рівня медичної допомоги та заявлених спеціальностей.

Працівники звісно ж повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, що затверджені МОЗ, та мати відповідні документи (диплом, сертифікат, свідоцтво тощо). Лікарі повинні мати трирічний стаж роботи, а інакше повинні пройти стажування.

Окремі вимоги встановлені для керівника закладу – повна вища медична освіта, інтернатура, підвищення кваліфікації, наявність сертифіката про категорію та п’ять років стажу роботи.

Приміщення. Приміщення має бути у власності чи оренді, а реквізити документа, що підтверджує права на приміщення потрібно вказати при поданні ліцензії.

Однак, не в кожному приміщенні можна розмістити центр сімейної медицини.

Такий заклад не може бути розміщеним в житловому приміщенні.

Водночас, на відміну від наприклад інфекційних закладів охорони здоров’я, центр сімейної медицини може бути розташованим і в житловому будинку (на першому поверсі) у разі попереднього переведення житлового приміщення в нежитлове. При цьому воно має відповідати державним санітарним нормам та правилам, які встановлюють вимоги до закладів охорони здоров’я первинної медичної допомоги (Наказ Мінохорониздоров’я від 02.04.2013 № 259).

Встановлено вимоги до місця розташування таких закладів – сельбищна територія населених пунктів, без прилягання до магістралей, промислових зон, залізниць та аеропортів.

Внутрішнє оздоблення вимагає дотримання вимог, що дозволяють легко здійснювати прибирання, очищення та дезінфекцію (гладкі поверхні, щільне покриття підлоги, герметичність стиків, вологостійкі матеріали тощо).

Обладнання вентиляційною системою та пристроями знезараження повітря, а також природне освітлення є обов’язковим.

Встановлено також вимоги щодо мінімальної площі основних приміщень:

  • Кабінет для прийому пацієнтів – приміщення не менше 12 кв.м;
  • Процедурний кабінет та лабораторія – 20 кв.м. Якщо в закладі обслуговується понад вісімсот пацієнтів обов’язково має бути окремий кабінет для щеплень площею 12 кв.м.
  • Масажний кабінет (фізіотерапевтичний) – 12 кв.м.
  • Кабінет для стерилізації – 10 кв.м.
  • Приймальня – 10 кв.м.
  • Реєстратура – 8 кв.м.
  • Ізолятор (разом зі шлюзом, тамбуром та вбиральнею) – 16 кв.м.
  • Приміщення для персоналу – 6 кв.м.
  • Санвузол – 3 кв.м.
  • Гардероб (для пацієнтів) – 4 кв.м.

Приміщення для зберігання засобів прибирання, чистої та забрудненої білизни – по 2 кв.м. кожне. Засоби для прибирання, а також білизна мають зберігатись в окремих приміщеннях або в окремих шафах за межами виробничих приміщень.

Під час подання документів для отримання ліцензії необхідно зазначити про проведення санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта (реквізити акта: дата, номер, ким виданий), а тому без проходження такого обстеження діяльність медичного закладу здійснювати заборонено.

А для успішного проходження обстеження мають бути дотримані зазначені вище санітарні норми.

Зміна призначення приміщень, їх розширення, збільшення кількості спеціальностей в подальшому вимагають повторного санітарно-епідемічного обстеження об’єкта у відповідних частинах.

Окрім приміщення заклад повинен мати належне медичне обладнання та витратні матеріали (медичні вироби), використання яких дозволено в Україні та підтверджено уніфікованими Міністерством клінічними протоколами.

Таке обладнання можна використовувати не тільки на праві власності, а й на праві оренди.

Для отримання консультацій щодо відкриття медичного центру або з інших питань, що виникають у Вашій діяльності, звертайтесь за контактами, що вказані на сайті.