Що потрібно знати про інститути спільного інвестування?

Інститути спільного інвестування – це привабливий спосіб вкладати в різні активи разом з іншими учасниками. Через дані інструменти можна розвивати стартапи, реалізовувати бізнес-плани і складати великі проекти. Але далеко не кожен інвестор добре розуміє, що з себе представляють ІСІ. Пояснимо їх докладніше.

Як можна класифікувати ІСІ?

В першу чергу подивимося на те, в яких формах можуть працювати інститути спільного інвестування. За ступенем «відкритості» можна виділити такі різновиди ІСІ:

  • відкриті. На вимогу учасників в будь-який час здійснюють викуп цінних паперів;
  • інтервальні. Викуповують активи на вимогу учасників, але в строго встановлений термін, який визначається проспектом емісії цінних паперів;
  • закриті. Взагалі не організовують викуп, за винятком вимог учасників про достроковий викуп (тільки у випадках, які затверджені правилами самого ІСІ).

Інститути спільного інвестування також можна поділити на термінові і безстрокові. Перші, очевидно, створюються і працюють протягом конкретного проміжку часу (як правило, сюди відносяться закриті ІСІ), другі засновуються на невизначений термін.

Є також класифікація ІСІ за типом активів, якими вони володіють. Бувають інститути:

  • грошового ринку;
  • облігацій (в тому числі і державних);
  • акцій;
  • банківських металів;
  • нерухомості;
  • боргових зобов’язань;
  • корпоративних прав.

У той же час, законодавцем встановлені обмеження – фінансові інструменти, якими не може володіти ІСІ. У список входять активи, які:

  • випускаються депозитарієм, оцінювачем або зберігачем активів початкового ІСІ. Йдеться про осіб, які пов’язані договірними відносинами з інститутом спільного інвестування;
  • були випущені іноземними організаціями і державами, але не допущені до однієї зі світових бірж;
  • випускаються іншими ІСІ або кредитними організаціями, інвестиційний рівень яких не відповідає міжнародному стандарту. Даними активами можна володіти, але їх загальна вартість не повинна перевищувати 20% від загальної маси всіх фінансових інструментів;
  • є товаророзпорядчими цінними паперами або заставними;
  • є сертифікатами фондів нерухомості або приватизованими цінними паперами.

Так само не можна володіти договорами про участь у фондах фінансування будівництва ФФБ і банківськими металами від кредитних установ зі слабким рейтинговим рівнем.

Незважаючи на зазначені розмежування, на практиці все інститути спільного інвестування звичніше класифікувати по їх офіційній формі (існують або ПІФи, або КІФ, відповідно до тематичного Законом України №5080-VI). Поза сумнівами, одним з найбільш привабливих варіантів є корпоративний інвестиційний фонд, про який варто поговорити детальніше.

Яке місце КІФ займають серед інститутів спільного інвестування?

Інвестиційні фонди з’явилися в Україні в далекому 1994 році, але їх офіційна класифікація була затверджена лише в 2001 році – з прийняттям тематичного Закону. Тоді ж прозвучало і перша згадка КІФів. В даний момент дана форма ІСІ детально викладається в законодавстві, але це не скасовує їх примітних особливостей, про які варто пам’ятати.

Ключові характеристики КІФів наступні:

  • вони є юридичними особами;
  • створюються у формі акціонерних товариств, але тематичні норми, які стосуються АТ, на КІФ не поширюються (!);
  • випускають на ринок свої акції;
  • вважаються створеними з моменту державної реєстрації (тут є важливий нюанс, про який буде сказано трохи пізніше).

Корпоративні інвестиційні фонди можуть бути:

  • диверсифікованими;
  • спеціалізованими;
  • кваліфікаційними (створюваними спеціально для певних осіб і операцій);
  • недиверсифікованими.

Є принципові обмеження в роботі КІФів, які продиктовані законодавцем. Так, корпоративні інвестиційні фонди не можуть:

  • емітувати цінні папери, крім власних акцій;
  • здавати активи в заставу третім особам;
  • демпінгувати вартість своїх активів;
  • відмовлятися від викупу, якщо немає прямих підстав;
  • надавати позики;
  • створювати резервні фонди.

Так як КІФ самі випускають на ринок свої активи, то правовий статус учасника можна отримати простим способом: придбати випущені акції. Сам факт участі в корпоративному інвестиційному фонді дає «акціонерам» можливість:

  • управляти діяльністю КІФу;
  • призначати і відкликати представників;
  • отримувати дивіденди;
  • брати участь в розподілі прибутку.

Конкретне мінімальна кількість учасників для КІФів не передбачено. На практиці це означає, що навіть одна людина може володіти всіма акціями фонду. Для кваліфікаційних КІФів, однак, може бути встановлено обмеження на участь фізичних осіб (якщо вони створюються для організацій-учасників).

Як відкрити КІФ в Україні?

Будучи юридичною особою, КІФ повністю підзвітний українським законодавством. Якщо ви вирішите відкрити корпоративний інвестиційний фонд, то будьте готові виділити як мінімум 2 місяці на проведення реєстраційних процедур. Вкрай бажано заручитися підтримкою галузевих юристів, які знають специфіку реєстрації КІФів. В іншому випадку ви загрузнете в постійних переробках документів, і термін затягнеться на 6 і більше місяців.

Майте на увазі, що КІФ створюється поетапно. Конкретні стадії:

  1. Складання проекту статуту майбутнього фонду і прийняття засновником рішення про створення.
  2. Узгодження статуту в НКЦПФР (Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку).
  3. Реєстрація першої емісії акцій.
  4. Оформлення міжнародного коду для акцій.
  5. Укладення договору з депозитарієм і депонування сертифіката.
  6. Первинне розміщення цінних паперів для засновників.
  7. Проведення установчих зборів. Затвердження статуту та укладення договорів з обслуговуючими особами.
  8. Реєстрація регламенту в НКЦПФР.
  9. Реєстрація КІФу як юридичної особи в Єдиному реєстрі (також необхідна реєстрація статуту).

Таким чином, якщо уважно подивитися етапи реєстраційної процедури, то стане ясно, що центральним і відповідальним органом за створення КІФу є аж ніяк не Єдиний реєстр, а саме НКЦПФР. Перед тим, як звертатися до Реєстру, необхідно спочатку зареєструвати регламент в Національній комісії. Саме зареєстрований регламент є підставою для створення юридичної особи.

Уже після остаточної реєстрації для повноцінної роботи вам буде потрібно ще раз емітувати цінні папери, але вже не для засновників, а для інших учасників ринку. Паралельно з цим потрібно закріпити проспект емісії.

На даний момент КІФ є одним з домінуючих положень на ринку. Це стало можливим завдяки їх гнучкості і потенціалу. За типом активів корпоративні інвестиційні фонди практично нічим не обмежені – вони можуть створюватися як для інвестування в нерухомість, так і для вкладів в інші фінансові інструменти. У більшості випадків КІФ є відкриті інститути спільного інвестування, так як сам законодавець вказує, що у фонду немає права відмовлятися від викупу безпідставно.

Реєстрація КІФу на перший погляд може здатися занадто громіздкою і складною. Якщо ви не хочете загрузнути в бюрократичних нетрях і безглуздо витратити довгі місяці, то є два варіанти: або звертайтеся до професійних юристів, які спеціалізуються на реєстрації інститутів спільного інвестування, або купуйте вже готовий КІФ. Ви зможете заощадити більше кількість часу.

 

Що потрібно знати про інститути спільного інвестування?
Ми вам
зателефонуємо
Замовити дзвінок