Визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового/тимчасового захисту на території України

У 2002 році Україна приєдналась до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року. Так, Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території. Втім, через специфіку процедури, необхідно ознайомитись із національним законодавством у цій сфері заздалегідь.

Законодавство

Окрім Конвенції та Протоколу, до нормативно-правових актів, які регулюють порядок визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового/тимчасового захисту на території України належить:

  • Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі Закон України);
  • Наказ МВС України Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Біженець. Особа, яка потребує додаткового/тимчасового захисту на території України. У чому різниця

Відповідно до Закону України:

Біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

Особа, яка потребує додаткового захисту, – особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань;

Особи, які потребують тимчасового захисту, – іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

Критеріями визначення статусу біженця є:

  • Перебування за межами країни походження;
  • Наявність обґрунтованих побоювань;
  • Особа є жертвою переслідувань* за ознаками раси, релігії, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

*Переслідуваннями вважаються порушення основних прав та свобод людини, які безпосередньо включають:

  • Свободу від рабства та підневільного стану;
  • Свободу від тортур, або жорстокого, нелюдського, або  такого,  що принижує її гідність,  поводження і покарання;
  • Свободу від безпідставного арешту, затримання або вигнання;
  • Свободу думки, совісті і релігії;
  • Свободу від безпідставного втручання  у  її особисте і сімейне життя тощо.

Відтак, якщо особа не відповідає критеріям, передбаченим законодавством для визнання її біженцем, однак існує загроза її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань, вона може звертатись за додатковим захистом.

Процедура звернення за захистом

Якщо шукач захисту відповідає критеріям, передбаченим законодавством України для визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, йому необхідно:

  • Під час перетину кордону звернутись до представників Державної прикордонної служби України з повідомленням про те, що він є шукачем захисту.

Посадові особи Держприкордонслужби під час звернення особи за захистом відповідно до Наказу МВС України №772 від 10.08.2016: надають такій особі бланк заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У письмовій заяві про захист, окрім причини звернення за захистом, також зазначаються такі відомості: прізвище, ім’я та за наявності по батькові заявника, дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу (у разі його відсутності – зазначаються причини та обставини, через які він був утрачений), громадянство/підданство, країна постійного проживання, місце, час та спосіб перетинання державного кордону України, відомості про членів сім’ї заявника, дата її складання. Ця заява підписується заявником або його законним представником, перекладачем (у разі залучення).

У разі якщо шукач захисту неписьменний або має фізичні вади, які унеможливлюють складання ним заяви особисто, на його прохання заява може бути складена іншою особою, про що в ній робиться відповідний запис.

Посадові особи ДПС України у разі звернення особи за захистом зобов’язані:

роз’яснити шукачу захисту порядок звернення за захистом відповідно до законодавства України;

надати інформацію про місцезнаходження та контактні дані найближчого територіального органу ДМС, де шукач захисту може звернутися із письмовою заявою про захист;

залучити перекладача за необхідності.

 

  • Протягом п’яти робочих днів звернутися Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства до територіального підрозділу ДМС за місцем тимчасового перебування заявника.

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються:

документи, що посвідчують особу заявника;

документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім’я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Державна міграційна служба України:

  1. реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;
  2. ознайомлює заявника під підпис з порядком прийняття рішення за заявами, правами та обов’язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
  3. проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
  4. у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;
  5. заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім’ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку;
  6. заповнює інші необхідні документи;
  7. оформлює особову справу;
  8. роз’яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;
  9. ! видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви ДМС проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ДМС протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз’ясненням порядку оскарження такого рішення.

  • Протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ДМС розглядає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою ДМС України, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.

Працівником Державної міграційної служби проводяться співбесіди із заявником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

ДМС спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Також на цьому етапі ДМС направляє особу, яка подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на медичне обстеження, що проводиться в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі прийняття рішення про відмову, уповноважена посадова особа протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз’ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про звернення за захистом в Україні продовжується, якщо особа оскаржує таке рішення.

  • Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.

Рішення надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом з особовою справою заявника уповноваженим посадовим особам цього центрального органу виконавчої влади, які розглядали заяву.

  • ДМС протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформлює та видає кожній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту.

Таке посвідчення видається строком на п’ять років.

Також особа, яку визнано біженцем, та особа, яка потребує додаткового захисту, які досягли шістнадцятирічного віку, мають право отримати проїзний документ для виїзду за кордон.

Ми вам
зателефонуємо