Поняття тимчасового захисту та його специфіка

Від початку російсько-української війни український кордон перетнуло вже більше 3 мільйонів осіб, і ця цифра збільшується з кожним днем. Трохи менше, близько 2 млн. людей були вимушені внутрішньо перемістить в межах нашої країни. Усіх цих людей узагальнено називають «біженцями», що не зовсім юридично коректно.

Перш за все, потрібно зазначити, що «тимчасовий захист» та «статус біженця» є різними правовими категоріями, які, відповідно, створюють різні юридичні наслідки. Пропонуємо розібратись в тому, який же юридичний статус мають особи, що були вимушені тікати від війни.

Основним документом, що врегульовує питання надання тимчасового захисту, є Директива ЄС 2001/55/ЕС 2001/55/ЕС «про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків». Ця Директива встановлює мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб. Її завдання – надавати тимчасовий захист переміщеним особам без складних бюрократичних процедур з метою послаблення тиску на систему надання притулку (статусу біженця).

Директива не є новим нормативним актом, її було затверджено ще в 2001 році, проте лише 4 березня 2022 року Рада ЄЄ свої Рішенням визнала, що неспровокована і невиправдана військова агресія росії проти України є підставою для надання тимчасового захисту особам, що постраждали від воєнної агресії в Україні, і таким чином активувала дію Директиви. Однак, для імплементації положень про надання тимчасового захисту, країни-члени ЄС мають прийняти власні нормативні акти, адже Рішення Ради ЄС не має прямої дії.

Що таке тимчасовий захист?

Тимчасовий захист це виняткова процедура надання міжнародного захисту великій кількості людей одночасно і автоматично (тобто без необхідності розгляду індивідуальних заяв). Це означає, що він можливий тільки у  разі масового припливу або неминучого масового напливу переміщених осіб з третіх країн, які не можуть повернутися до країни свого походження.

У розумінні Директиви, переміщеними особами є громадяни третіх країн або осіб без громадянства, яким довелося покинути свою країну, і які не можуть повернутися через небезпечні умови у зв’язку із ситуацією, що панує в цій країні, зокрема:

  • особи, які втекли з районів збройного конфлікту або епідемічного насильства;
  • особи, яким загрожує серйозний ризик або які стали жертвами систематичних порушень їх людських прав.

Загалом, це визначення дуже схоже на визначення статусу біженця, яке передбачається міжнародним законодавством. Варто зазначити, що отримання тимчасового захисту не позбавляє особу права звернутись за статусом біженця. Тобто особа, що отримала такий захист може в будь-який момент звернутись за отриманням притулку. Але варто пам’ятати, що ці два статуси не можуть надаватись одночасно. Якщо особа звернулась за біженством та їй було відмовлено в наданні цього статусу, вона може користуватися або продовжувати користуватися тимчасовим захистом.

Тимчасовий захист дозволяє переміщеним особам користуватися гармонізованими правами в усьому ЄС. Це означає, що переміщені особи мають право на працевлаштування (як право бути найманим працівником, так і право на підприємницьку діяльність), можливості для освіти та професійної перепідготовки, а також доступ до системи соціального захисту в країні перебування, нарівні з громадянами цієї країни.

Такі особи забезпечуються доступом до житла, необхідної фінансової допомоги та медичного обслуговування (невідкладної допомоги та невідкладного лікування), зокрема, щодо осіб з особливими потребами.

Для неповнолітніх осіб, які не досягли 18-річного віку, держави-учасниці надають можливість бути включеними в державний навчальний процес та отримувати освіту разом з власними громадянами. Право навчатись може бути надано і дорослим, на розсуд країни перебування.

Термін дії тимчасового захисту.

За загальним правилом, тривалість тимчасового захисту становить один рік. Він може бути автоматично продовжений по 6 місяців ще на один рік. Якщо підстави надання тимчасового захисту зберігаються, його може бути продовжено знову на період до одного року. Тобто загалом, тимчасовий захист може діяти максимум 3 роки. Так, Республіка Польща визначила, що надає тимчасовий захист українцям на 18 місяців, Республіка Чехія – строком на 1 рік з моменту подачі заяви, Словацька Республіка – до 31.12.2022, а Угорщина – до 01.06.2022 і рішення про подовження строку буде прийняте додатково.

Тимчасовий захист закінчується або скасовується, коли досягнуто максимальної його тривалості або в будь-який час, коли це погодить Рада ЄС (наприклад, коли підстав для надання захисту більше не існує). Також, тимчасовий захист припиняється, якщо особа набуває статусу біженця або ж змінює країну проживання.

Після закінчення тимчасового захисту, особа повинна добровільно покинути територію відповідної держави. У разі, якщо це не буде виконано, до неї може бути застосована процедура примусового повернення у країну походження.

 Хто має право користуватись цим захистом?

Тимчасовий захист поширюється на осіб, які були переміщені з України 24 лютого 2022 року або після цієї дати, а саме:

  • громадян України, які проживали в Україні до 24 лютого 2022 року;
  • осіб без громадянства та громадян третіх країн, які скористалися міжнародним захистом в Україні до 24 лютого 2022 року;
  • членів сімей цих осіб (одного із подружжя або неодруженого партнера у стабільних стосунках (якщо відповідне законодавство країни розглядає неодружені пари як одружені), неповнолітніх неодружених дітей, інших близьких родичі, які проживали разом як частина сім’ї та залежали від вищезгаданих осіб).

Надання тимчасового захисту може стосуватись і інших категорії осіб. ЄС рекомендує державам-членам розширювати перелік осіб, яким може бути наданий захист. Зокрема, це може стосуватись громадян третіх держав, які можуть довести, що вони законно проживали в Україні до 24 лютого 2022 року на підставі дійсної посвідки на постійне проживання в Україні або на інших підставах (наприклад, навчання, лікування,працевлаштування), та які не можуть повернутися країни свого громадянства. Також, країна може надати тимчасовий захист і особам, які опинилися на території Євросоюзу безпосередньо перед цією датою, — наприклад, через роботу чи відпустку, і які не можуть повернутись в Україну через війну.

Згідно з Директивою, тимчасовий захист не надається особі, яка:

  • вчинила злочин про миру, воєнний злочин або злочин проти людства;
  • вчинила серйозний неполітичний злочин за межами держави-члена ЄС до того, як її допустили до цієї держави як особу, яка користується тимчасовим захистом;
  • була винною у діях, що суперечать цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй;
  • може становити загрозу безпеці приймаючої держави-члена або, яка була засудженою остаточним вироком у особливо тяжкому злочині, та становить небезпеку для суспільства.
Як отримати тимчасовий захист?

При перетині кордону держави-члена ЄС, державні органи відповідної країни повинні повідомити особу про її право на отримання тимчасового захисту. Тимчасовий захист надається автоматично, однак, для отримання підтвердження такого захисту, особі потрібно звернутись до відповідного компетентного органу країни перебування.

Громадяни України мають право безвізового перебування на території ЄС не більше 90 днів протягом 180 днів. За цей період вони мають можливість обирати державу, у якій вони хочуть користуватися правами, пов’язаними з тимчасовим захистом та приєднатися до своєї родини та друзів у значних мережах діаспори, які зараз існують по всьому ЄС. Після отримання тимчасового захисту в конкретній країні, особа може користуватись усіма наданими їй правами у цій ж країні.

Процес отримання тимчасового захисту є досить швидким та максимально спрощеним. Кожна країна-член ЄС визначає цю процедуру та уповноважені на це органи. Зокрема, у Польщі, перебувати законно можна протягом 18 місяців (до 24.08.2023). Якщо особа має намір перебувати довше, необхідно звернутись з відповідною заявою до воєводи у воєводстві, де проживає особа. Протягом цих 18 місяців можна перетинати польсько-український кордон, але виїзд з Польщі більше ніж на місяць позбавить права на продовжене перебування. З метою отримання доступу до працевлаштування та інших для вирішення інших соціальних питань, потрібно зареєструватись в будь-якій гміні чи міському управлінні в Польщі. Після реєстрації особа отримує аналог ідентифікаційного коду – PESEL, який корисний у Польщі для вирішення багатьох питань, включаючи офіційні.

У Німеччині також передбачена відповідна реєстрація після приїзду на її територію. Для початку необхідно зареєструвати своє місце проживання у відповідній міській раді (навіть якщо особа проживає в готелі). Наступний крок – реєстрація в імміграційній службі для отримання посвідки на проживання. Після цього етапу, особа отримує право на проживання у Німеччині та доступ до соціальних пільг.

Ми вам
зателефонуємо
Замовити дзвінок